4-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Логіка Божого Царства (Мт 11:2−15)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Почувши у в’язниці про діла Христові, Йоан послав Його спитати через своїх учнів: 3. “Ти Той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?” 4. У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5. Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6. Щасливий, хто через Мене не спотикнеться”. 7. Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8. На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м’яку? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9. Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. 10. Це той, що про нього написано: Ось Я посилаю Мого посланця перед Тобою, що приготує Тобі дорогу перед Тобою. 11. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя, однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12. Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою, і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13. Усі бо Пророки й Закон пророкували до Йоана. 14. І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. 15. Хто має вуха, нехай слухає”».

Коментар до тексту

Ісус продовжує Своє навчання та служіння, тому учні Йоана Хрестителя, який на той час уже перебував в ув’язненні, приходять до Ісуса із запитанням про Його ідентичність. Господь використовує цю нагоду, щоб через відсилання до Своєї чудотворної діяльності, про яку сповіщали пророки, засвідчити про Себе як про довгоочікуваного Месію Ізраїлю (Іс 8:14−15; 26:19; 29:18; 35:5−6; 42:18; 61:1; пор. Лк 4:17−21), а також возвеличити життя та служіння Йоана Хрестителя, у якому також сповнилися старозавітні пророцтва (Іс 40:3; Мал 3:1; 4:5)[1].

Meditatio (розважання)

«Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя, однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього». Слово «найменший» (μικρότερος / mikroteros) – це форма найвищого ступеня порівняння прикметника «малий», вжитого також в Мт 10:42 та 18:6, 10, 14 як означення до слова «учень». Ісус каже, що навіть найменший з учнів є більшим за Йоана, бо прийняв благовість животворної любові від Небесного Отця і долучився до зцілюючого Союзу з Ним. Як видно з тексту Євангелія, Йоан Хреститель, перебуваючи в ув’язненні, усе ще не зрозумів цього послання. Будучи людиною свого часу, він сповідував загальноприйняте переконання, що спершу прийде загальний Суд, і лише після того настане Царство Боже. Тому паралельно до того, як Господній Предтеча розпочав свою місію, проголошуючи прихід Царства та закликаючи до покаяння, в середовищі релігійних та націоналістичних угрупувань відбувався процес посилення політичної активності через упевненість, що лише фізична боротьба проти чужоземного панування є тим шляхом, який веде до праведності та наближує прихід Царства. Розуміння людей, які були готові силою утвердити Царство, було протилежне до того, що проповідував Ісус у Мт 5:38−48, – Царство Небесне приходить через Божу благодать та Його любов, і всі намагання наблизити Царство насильницькими методами є порушенням Божого Закону[2].

Центральною темою трьох перших Євангелій (Мт, Мк, Лк) є Боже Царство. Воно приходить через навчання та діяння Ісуса. Один із найбільших екзегетів сучасності Ніколас Томас Райт у своїй книзі «How God became King»[3] («Як Бог став Царем») неперевершено демонструє, що ми насправді забули, про що нам розповідають Євангелія – Бог переміг сили темряви, гріха і смерті Своєю всепрощаючою любовʼю та смертю на Хресті. Це розповідь про те, як Бог став Царем: в Ісусі Христі Господь зацарював посеред Свого Творіння з вершини Хреста, і правильність цього шляху була підтверджена Його славним Воскресінням на третій день. Більшість сучасників Ісуса не змогла цього збагнути, а ми, християни, упродовж століть часто воліли про це не згадувати і неодноразово вибирали дорогу примусу й сили для утвердження Божого Царства…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість і силу жити логікою Твого Царства…

Contemplatio (споглядання)

Вірш у Мт 11:12 дуже важко зрозуміти через складний синтаксис, тому існує декілька версій його інтерпретації. У перекладі о. Івана Хоменка маємо: «Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою, і ті, що вживають силу, силоміць беруть його». Щоб не входити у всі філологічні нюанси вжитих тут грецьких дієслів, скажу, що цей вірш треба розуміти в дусі попередніх, тобто в контексті цілісної думки Ісуса, висловленої в цьому уривку. Отже, буквальний сенс цього вірша такий: «Від часів Йоана Хрестителя і до тепер Царство Небесне зазнає насильства, і жорстокі люди намагаються силою загарбати його». Царство Небесне зазнає насильства під час переслідування своїх членів, яких по-грабіжницьки хапають і ув’язнюють[4]. Наприклад, римляни силою окупували Ізраїль і брутально поводилися з Йоаном Хрестителем, який проголошував Царство[5]. Такий спосіб утвердження Божого правління протилежний до Христового, і нам потрібно уникати його, щоб не почати жити за логікою цього світу, яка веде до знищення і смерті. Єдина сила та завзятість, які потрібні християнам, − це наші духовні зусилля, витривалість та ревність, які потрібно використовувати у духовній боротьбі для утвердження Божого Царства.

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 11:1−19.

[2] А. Леске. Євангеліє від Матея. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 4: Євангелія та Діяння апостолів). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2019. С. 89−90.

[3] N. T. Wright. How God became King. The Forgotten Story of the Gospels. HarperOne. Kindle Edition 2012.

[4] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 46.

[5] B. T. Viviano. The Gospel According to Matthew. In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 653.