28-й тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця. Боже – Богові, а кесареве – кесареві (Лк 20:19–26)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Первосвященники та книжники шукали зараз же накласти на Нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. 20. І назираючи за Ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб Його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. 21. І ті спитали Його: “Учителю, ми знаємо, що Ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. 22. Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”. 23. Він же, побачивши їхнє лукавство, промовив до них: 24. “Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?”. Ті відповіли: “Кесарів”. 25. І Він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові”. 26. І не могли піймати Його перед людьми на слові та, дивувавшися Його відповіді, замовкли».

Коментар до тексту

Релігійні провідники народу намагаються втягнути Ісуса в заколот проти римського уряду, а це звинувачення, яке може призвести до Його арешту і, можливо, смерті. Однак Ісус усвідомлює їхні наміри ймудро відповідає на їхні провокативні запитання. Паралельні розповіді про цю подію містяться і в інших синоптичних Євангеліях (Мт 22:15–22; Мк 12:13–27).

Meditatio (розважання)

«І Він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові”». На Літургії св. Йоана Золотоустого перший великий ряд прохань, який називається «мирна єктенія», а також молитва першого антифону (урочистого співу псалмів навпереміну) завершуються урочистим виголосом священника: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків». Божий народ урочисто відповідає: «Амінь». Слава і поклоніння належать тільки Богові. Лише Він дарує нам життя і його підтримує, а коли ми через гріх відходимо від Нього, спасає через Воплочення, Смерть і Воскресіння Свого Єдинородного Сина. Ці унікальні чини любові, солідарності та відповідальності богослови називають «Подією Христа».

У книзі Одкровення дві глави повністю присвячено описові небесної Літургії: у четвертій главі небесний хор прославляє Бога як Творця, а в п’ятій – як Відкупителя. Бог, у якого ми віримо, любить і постійно діє для нашого добра, тому наша прослава і поклоніння − це відповідь вдячності Богові за все, що ми так щедро отримуємо від Нього.

Кесар стояв на чолі римської влади і вимагав податків та послуху. Це потрібно було виконувати, допоки кесар не домагався поклоніння собі як богові, бо у своїм запамороченні від влади почав вважати себе божественним та сином бога. Зрештою, усі засліплені, запаморочені та не зовсім адекватні люди вимагають якщо не поклоніння та рабського підпорядкування чи лояльності, то бездумного послуху, в основі якого лежать залякування та маніпуляції.

Людина створена на образ і подобу Божу, тому тільки поклоняючись Богові, може реалізувати своє покликання бути людиною. Основний принцип духовного життя дуже простий: «Ми уподібнюємося до того, кому поклоняємося». Поклоніння людям та речам є ідолопоклонством і неминуче веде до духовного редукціонізму – поступової деградації та омертвіння…

Oratio (молитва)

«Ликуйте перед Господом, уся земле! 2. Служіте Господеві з радістю! Увійдіть перед Його обличчя веселі! 3. Знайте, що Господь, то Він – Бог; Він створив нас, і ми Йому належимо. Його народ ми й вівці Його пасовиська. 4. Увійдіть із подякою в Його ворота, у Його двори з хвалою; дякуйте Йому, благословіте Його ім’я! 5. Бо добрий Господь, повіки його милість і по всі роди Його вірність» (Пс 100).

Contemplatio (споглядання)

Євангелія, окрім проголошення Доброї Новини про те, що Бог зробив для світу через Страсті та Воскресіння Свого Сина, містять також опис життя Ісуса Христа. Вдивляючись у Його приклад, відкриваємо для себе автентичний спосіб бути людиною, у житті якої прославляється Бог…