Не бійтеся! (Лк 12:2–12)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось. 3. Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях. 4. Кажу вам, Моїм друзям: Не бійтеся тих, що убивають тіло, а потім більше нічого заподіяти не можуть. 5. Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся Того, що, убивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. 6. Хіба п’ять горобців не продаються за два шаги? Ані один з них не забутий у Бога. 7. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! 8. Кажу вам: Кожен, хто визнає Мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. 9. Хто ж Мене відречеться перед людьми, того і Я відречуся перед ангелами Божими. 10. І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься. 11. Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, 12. бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити».

Коментар до тексту

Навчанням у Лк 12:2–3 Ісус продовжує тему, яку почав у розмові з фарисеями та книжниками (Лк 11:14–54): лицемірство полягає у зовнішній показовій побожності, яка приховує внутрішній моральний занепад. Тому Ісус перестерігає учнів від наслідування такої поведінки («Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства» – Лк 12:1) і запевняє, що прийде час суду, коли усе приховане вийде на яв[1]. Отже, у вв. 4–7 Ісус закликає до благоговіння перед Богом, біблійною мовою − «страху Божого», «боятися Бога». Страх Божий – це трепет вдячної та смиренної душі, яка усвідомлює власну недостойність та грандіозність Божої любові і Його численних дарів. Тому тут ідеться також і про те, що зусилля треба докладати тільки для того, щоб приймати цю Божу любов та нею ділитися з іншими, у цьому і полягає справжнє життя, а не імітувати когось чи щось, будучи при цьому всередині гнилим, та постійно перейматися, що інші про нас думають чи говорять.

У вв. 8–12 читаємо про заклик не боятися визнавати віру в Ісуса та уникати гріха проти Святого Духа. Гріхом проти Святого Духа грішили люди, які відмовлялися прийняти очевидні прояви благодатної дії Святого Духа в Ісусі (наприклад, приписували Його чудотворну силу втручанню сатани). Загалом у цьому та деяких інших уривках (17:20–18:8; 21:5–38) Лука зібрав висловлювання Ісуса Христа про прийдешню кризу, яка настане через Його пришестя. Благовість про спасіння обернеться загрозою для тих людей, які відмовляться її почути. Ісус неодноразово попереджав юдеїв про те, наскільки згубними можуть бути наслідки протистояння Йому. Це викличе не тільки політичний крах юдейської держави, але й Сам Бог відречеться від таких людей в день Останнього суду (в. 9).

Meditatio (розважання)

«Хіба п’ять горобців не продаються за два шаги? Ані один з них не забутий у Бога. Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців!». Євангеліє – Добра Новина, а не добра порада, як часто наголошує Н. Т. Райт. Це радісна звістка про те, що Бог зробив для всього людства через Страсті та Воскресіння Свого Сина. Це не витончена моралізаторська система, яку нам накидають, щоб ускладнити наше життя. Навпаки – Євангеліє є світлом, у якому можемо розгледіти люблячий лик Отця та відкрити для себе таїнственну гідність людини.

Страх увійшов у життя людини після гріхопадіння. Коли Господь спитав Адама, який переступив Божу Заповідь: «Де ти?», той відповів: «Я чув Твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався» (Бут 3:9–10). Порушивши Божий задум щодо свого життя, людина пережила грандіозну катастрофу, унаслідок якої усе перевернулося і постало у неправильному світлі – вона почала боятися Джерела свого життя та найбільшого Добродія. Саме цього і хотів диявол. Тому вся Історія спасіння позначена терпеливим намаганням Бога відкрити людині правду про її реальний стан, а також про те, кого і чого насправді треба боятися, а Хто для неї є усім…

У сьогоднішньому читанні Ісус закликає нас усвідомити власну гідність, яка є великою цінністю для Бога. Бог трактує нас дуже серйозно. Він любить нас невимовною любов’ю. У Посланні апостола Павла до Римлян читаємо: «Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим 5:8). Не ображаймо Його нашим страхом, який свідчить про нашу недовіру до Нього. У Його очах ми вартуємо дуже багато, апостол Петро каже: «Знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною Кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти, передбаченого перед заснуванням світу й об’явленого ради вас останніми часами» (1 Пт 1:18–20).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість постійного усвідомлення Тебе як мого найбільшого Добра…

Contemplatio (споглядання)

Усвідомлювати наше життя як велике таїнство та безцінний Божий дар набагато легше, якщо ми щодня роздумуємо над Божим Словом. Плодом таких роздумів буде бажання «жити життя», а не просто існувати чи щось або когось імітувати…

---

[1] R. H. Gundry.Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 285.