Lectio (читання)
«Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10. Який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом із Ним жили. 11. Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите. 12. Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. 13. Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю. Живіть у мирі між собою».
Коментар до тексту
У цьому уривку св. Павло продовжує повчати солунян, як їм варто жити, очікуючи Парусії Ісуса Христа. Він каже, що віруючі не повинні трактувати переслідування як вияв Божого гніву (в. 9), адже в християнському житті справжнє свідчення віри й переслідування часто йдуть у парі. Цю ж думку апостол висловлює у листі до Филип’ян: «Бо ж вам дана ласка Христа не тільки вірувати в Нього, але за Нього також і страждати» (Флп 1:29; пор. 1 Сол 3:3). Христос помер за нас, щоб ми, чи живемо фізично, чи вже фізично померли, мали можливість жити новим життям (в. 10), бо ні життя, ні смерть не можуть відлучити нас від Божої любові, що у Христі Ісусі (пор. Рим 8:35–39)[1]. Апостол також цікаво представляє взаємини в Церкві. Павло не проповідує відповідальності й послуху, а радше підкреслює визнання й любов до влади в Церкві, тому що вона представляє Бога і Його іменем наставляє вірних (вв. 12–13).
Meditatio (розважання)
«Живіть у мирі між собою». У цьому листі Павло закликає солунян, щоб, очікуючи на повернення Господа, вони жили у святості, яка виявлятиметься практичною любов’ю у ставленні до всіх людей. Плодом справжньої святості та нелицемірної любові є мир. Святість не може вдягатися в моралізаторство та відстороненість від потреб інших людей, як і практична любов має бути реалізацією не власних амбіцій, але пошуком добра для ближніх. У гимні про любов Павло каже: «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, 5. не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; 6. не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; 7. усе зносить, у все вірить, усього надіється, усе перетерпить. 8. Любов ніколи не переминає» (1 Кор 13:4–8).
Жити справжньою любов’ю означає бути людиною миру. Одного без іншого не існує, позаяк мир є вказівкою на гармонійність та цілісність життя особи. Коли Бог керує нашим життям, а ми добровільно підпорядковуємося Йому у всьому, бо усвідомлюємо, що Він є нашим найвищим добром і гідним поклоніння, тоді у нашому житті панує мир, і тоді ми стаємо дітьми Божого Царства, і Боже правління виявляється у нашому житті. Таких людей біблійною мовою називаємо праведними, бо вони будують правильні стосунки з Богом і ближніми. Наслідками таких стосунків завжди є мир. У Посланні до Римлян Павло каже: «Бо Царство Боже − не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14:17).
Єврейське поняття «שָׁלוֺם / shalom», яке в НЗ грецькою перекладене словом «εἰρήνη / eirene», містить у собі ідеї цілісності, здоров’я, добробуту, вдоволення, щастя, спасіння і миру. Це поняття також характеризує Бога та все сотворене Ним у світі[2]. Мир у світі був зруйнований через гріх, який спотворив стосунки людини з Богом і ближніми. Цей мир відновив Ісус Христос, і тому через єдність із Ним ми стаємо дітьми миру – єднаємося з Богом і між собою. Наскільки сильний наш зв’язок із Христом, настільки ми сповнені Божого миру і живемо ним у ставленні до інших людей.
Oratio (молитва)
«Відступи від зла й чини добро, шукай миру та його тримайся!» (Пс 34:15).
Contemplatio (споглядання)
Роздумуючи про Христа, Який смертю на Хресті примирив язичників і юдеїв в одному тілі Церкви, апостол Павло писав: «Тепер же в Христі Ісусі ви, що колись були далекі, стали близькі Кров’ю Христовою. 14. Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом, 15. скасував Закон заповідей у Своїх рішеннях на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через Хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько, 18. бо через нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:13–18). Бути живим членом Церкви означає бути людиною миру. Якщо ми не намагаємося жити в мирі з іншими людьми і не даруємо миру навколо, наш зв’язок із Христом є дуже сумнівним…
[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016, 1 Thess 5:9–10.
[2] D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Peace.
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Щиро дякую Вам за розважання! ?