22-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Прощені і оживлені у Христі (Кол 2:13–20)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І вас, що були мертві гріхами й вашим необрізанням тілесним, Він оживив вас із Ним, простивши нам усі провини. 14. Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами, Він її зробив нечинною, прибивши до хреста, 15. а роззброївши начала і власті, Він виставив їх на видовище, перемігши їх у Ньому. 16. Нехай же нас ніхто не судить із-за їжі чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи Суботи; 17. це тінь наступних речей, а тіло – Христове. 18. Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди сповидною покорою і служінням ангелам: звертає бо всю увагу на привиди, порожньо надимається своїм тілесним розумом 19. і не тримається голови, від якої все тіло, суглубами та зв’язями об’єднане і зміцнене, яке росте Божим зростанням. 20. А коли ви з Христом умерли для стихій світу, для чого, наче б ви ще у світі жили, піддаєтеся приписам».

Коментар до тексту

Цей текст варто читати у дещо ширшому контексті Кол 2:6–23. Основна думка Павла у цьому уривку полягає в тому, що ті, які належать Христові, мають повноту всього – Він є всім, що їм потрібно. Тому колосяни повинні пильнувати, щоб ніхто не відхилив їх від правильної духовної дороги, головно ті, які хитро запрошують їх приєднатися до практик синагогальної спільноти як нібито певного засобу приналежності до Бога. Ісус і Його перемога на хресті є вистачальними для колосян та їхнього включення в Божу родину (Кол 2:14–15). Якщо вірні хочуть жити новим моральним життям, то відповіддю на це прагнення не є перебирання юдейських релігійних практик, але навпаки – розпізнання та використання для себе того, що вони отримують у Христі: вони вже померли з Ним для гріха і воскресли в Ньому для нового життя, а тому треба постійно переводити все це у щоденну практику (Кол 2:20–23; 3:1–4)[1].

Meditatio (розважання)

«Він оживив вас із Ним, простивши нам усі провини». Господь нас сотворив, а коли ми відпали через гріх, відкупив та спас нас через Страсті та Воскресіння Свого Єдинородного Сина. Ісус є відповіддю Бога на всі наші проблеми, а також даром, який вказує на неймовірну цінність життя кожної людини. Ніхто і ніщо поза Христом не може бути вартіснішим для людини. Жодні духовні практики, вчення чи світоглядні системи не запропонують нам того, що ми отримуємо у Христі – Бозі, Який став людиною, щоб нас обожествити і запросити до участі в Його житті.

Ціна нашого життя – смерть Ісуса Христа. Для того, щоб ми жили, Бог не завагався піти за нами у самі глибини смерті. Цей акт любові Бога реалізується через абсолютне прощення всіх наших провин. Боже прощення – це не просто новий шанс, це акт нового творіння, адже те, що було мертве, ожило, те, у чому не було жодної перспективи, засяяло несподіваною надією, яка перевершує найкращі оптимістичні сподівання.

Усе найпрекрасніше, що людина може отримати, вона отримує у Христі. Усі борги людства, усі гіркі наслідки бунтів нашої гордині супроти Бога та Його порядку прощені Всемилостивим Господом. Прощення і любов Бога є відповіддю на питання, які по-людськи відповіді не мають. Божа логіка зруйнувала всяку людську причинно-наслідкову логіку, бо Його логіка − це логіка життя у прощенні й любові. Він − Господь, Той, Хто Є, Той, Хто прощає й оживляє. Усвідомивши це раз і назавжди, Павло ніколи не міг змиритися тим, що деякі християни не розуміли цієї вистачальності та повноти, яку ми отримуємо у Христі…

Oratio (молитва)

«Бо спас Єси життя моє від смерти, та й ноги мої, щоб я не спотикнувся, щоб перед Богом міг ходити у світлі живих» (Пс 56:14).

Contemplatio (споглядання)

Слова св. Павла на початку другої глави Послання до Ефесян слугують чудовим коментарем до того, що сказав великий апостол у вірші, над яким ми розважали: «І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2. у яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3. Між тими й ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. 4. Та Бог, багатий милосердям, з-за великої Своєї любови, якою полюбив нас, 5. мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасені! 6. І разом з Ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі, 7. щоб у наступних віках Він міг показати надзвичайне багатство Своєї благодаті у Своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8. Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас − воно дар Божий» (Еф 2:1–8).

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 464–465.