18-та неділя після П’ятидесятниці. Покликання перших учнів (Лк 5:1–11)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Одного разу, коли народ юрмився коло Нього, щоб почути Слово Боже, і Він стояв біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а Сам, сівши, з човна почав народ учити. 4. Коли Він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву”. 5. Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті”. 6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8. Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина”. 9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з Ним, із-за риб, що їх піймали; 10. також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити”. 11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за Ним».

Коментар до тексту

Лука розповідає, що багато людей прийшло до Ісуса, «щоб почути Слово Боже». Поруч двоє братів займалися звичайною щоденною працею, щоби прогодувати свої родини. Того дня ці двоє аж ніяк не сподівалися, що Господь звернеться безпосередньо і дуже конкретно саме до них. Ісус попросив їх зробити те, що вони робили тисячі разів, щодня… Після їхньої згоди, їхнього послуху слову Христа звичайна щоденна праця, виконаназа Божим словом («на Твоє слово закину сіті»), принесла надзвичайні плоди…

Дотик Ісусового слова, зустріч із Ним назавжди змінили їхнє життя… Відтепер найважливішою їхньою справою стало свідчення про цю особливу зустріч та унікальне Слово, яке змінює сенс існування людини, надаючи йому іншого виміру та змісту. З того самого дня замість їхнього малого світу в околицях Генезаретського озера відкрився інший світ, інші горизонти та місія, сповнюючи яку, вони уможливлювали іншим виходити поза тісноту їхнього обмеженого, часто сповненого хаосу чи страждання малого світу…

Meditatio (розважання)

«Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє слово закину сіті”». Реакція Симона на слово Христа уможливила чудо. Відповісти Богові: «Так!» означає прийняти Його відвічний план для нашого життя, вирівняти свою життєву стежину.

Боже Слово не завжди зрозуміле. Найчастіше воно вимагає великої довіри та терпеливості. Коли Господь покликав Авраама та дав йому обітниці, які стосувалися майбутнього усього людства, той мав уже 75 років. «Господь сказав до Аврама: “Вийди із землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу. 2. А Я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться”» (Бут 12:1−3). Авраам отримує чотири великі обітниці: землі, народу, Христа і Церкви. Св. Павло пояснює слова «тобою всі племена землі благословлятимуться» так: «Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немовби про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос!» (Гал 3:16). Щоб це стало можливим, Авраам мусів чекати ще 25 років на народження сина (пор. Бут 21:5), а щоб його нащадки стали народом, минуло ще кількасот років – після сорокарічної подорожі пустелею, перед входом Ізраїлю в Обіцяну Землю, Мойсей сказав: «Мовчи, Ізраїлю, і слухай: сьогодні ти став народом Господа, Бога твого» (Втор 27:9). Між часом Авраама та приходом Христа і заснуванням Церкви минуло майже 1800 років.

Через пророка Ісаю Господь говорить: «Думки бо Мої – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої дороги, – слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так Мої дороги вищі від доріг ваших і думки Мої вищі від думок ваших» (Іс 55:8−9). Бог вірний Своїм обітницям та Своєму Слову, але Він має Свій ритм, час та спосіб діяння. Він також діє на багатьох рівнях водночас. У Біблії, як ми це бачимо в історіях Авраама та апостолів, немає жодного покликання, яке б не стосувалося багатьох людей. Тому довіритися Його Слову означає взяти участь у реалізації найбільшого проєкту, який коли-небудь знала історія людства…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені здатність відповідати на Твоє Слово та довіряти навіть тоді, коли я нічого не розумію…

Contemplatio (споглядання)

Перед нами завжди є дві дороги, дві можливості: одна – жити згідно з власними планами та розумінням життя, а інша – щодня приводити своє життя у відповідність із Божим Словом. Читаючи Євангеліє, не важко зрозуміти, яким буде результат кожного з рішень…