18-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Любити за прикладом Христа (Еф 5:25–33)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав Cебе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27. щоб появити Cобі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла, бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30. бо ми – члени Тіла Його. 31. Тим-то покине чоловік свого батька і свою матір і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. 33. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка».

Коментар до тексту

Цей уривок послання до церков, розташованих навколо Ефеса, є частиною довшого дискурсу Павла, який умовно можна назвати «Домашнім кодексом» (Еф 5:22–6:9), у якому апостол навчає, як ті, які отримали нове життя у Христі, повинні поводитися зі своїми найближчими в родині. Найбільше уваги в цьому повчанні Павло присвячує питанню подружжя – стосункам між чоловіками і жінками (Еф 5:25–33). Як і в усіх повчаннях цієї секції, зразком для поведінки в родині та будування подружніх взаємин є любов Христа. Перед початком цього «Домашнього кодексу» Павло каже: «Коріться один одному у Христовім острасі» (Еф 5:21) і закликає жити в постійній жертовній любові один для одного за прикладом Христа. Саме така поведінка відображатиме реалізацію первісного Божого задуму щодо людини та вказуватиме на те, що християни живуть «у Христі» і справді є «новим творінням» (пор. 2 Кор 5:17).

Meditatio (розважання)

«Тим-то покине чоловік свого батька і свою матір і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло». Ці рядки − цитата з Бут 2:24 про первісний задум Бога стосовно людини, апостол скористався нею, щоб увиразнити думку, висловлену у двох наступних віршах: «Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30. бо ми – члени Тіла Його» (вв. 29–30). Перш ніж сказати декілька слів про планку любові, яку через Павла Бог ставить перед чоловіком і жінкою, пригадаємо деякі аспекти розповіді про створення чоловіка і жінки, а також Божі задуми щодо них.

У книзі Буття читаємо, що бути людиною означає бути чоловіком або жінкою: «І сотворив Бог людину на Свій образ, на Божий образ сотворив її, чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1:27). Чоловік і жінка рівні між собою, між ними немає жодної різниці, яка б стосувалася природи. Єдина відмінність − це особливості тіла та завдання стосовно одне одного. Єдиний Бог, посідаючи повноту буття і будучи спільнотою осіб Отця, Сина і Святого Духа, творить нас на Свій образ і подобу та поручає нам відповідальність за цей світ. Господь дає людині два головні завдання: «Будьте плідні і множтеся, і наповняйте землю (для того Бог створив їх чоловіком і жінкою; інших людей немає і не буває!, а сучасні гендерні теорії – не більше ніж плід фантазії окремих людей) та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут 1:28).

Біблійний автор підкреслює, що Адамові самому не є добре, і тому Бог хоче створити йому «поміч, відповідну до нього» (Бут 1:18) У першому описі сотворення світу в Бут 1−2:4а після кожного творчого дня Бог потверджував усе словом «добре». А тут уперше чуємо «не добре». Без Єви Адамові чогось бракує, і це дуже виразно підкреслює, що людина не є самодостатньою. Мусить бути інша особа. Якщо взяти до уваги усі відтінки словосполучення «поміч, відповідну до нього», то побачимо, що Адам без Єви в певному сенсі неповносправний. Можна навіть жартома сказати, що він не дасть собі ради. Адам, очевидно, буде жити, але це не буде життя, для якого він сотворений. Слово «поміч, підтримка» (євр. עֵזֶר / ezer) вказує на те, що ми створені, щоб давати допомогу і приймати її. Єврейський термін «כְּנֶגְדּֽוֹ / kenegdo» має майже технічні конотації – «відповідний, припасований», немовби деталь до деталі…

Біблійний автор каже, що коли Адам уперше побачив Єву, то сказав: «Ти справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка» (Бут 2:23). Цей емоційний ідіоматичний вислів сучасною мовою можна передати так: «Ти моє друге я!». Там само у книзі Буття читаємо, що Бог створив жінку з ребра Адама (Бут 2:22). У єврейській мові чоловік звучить אִישׁ / ish, а жінка – אִשָּׁה / isha (дослівно «чоловічиця»).

Відтак, щоб реалізувати своє покликання взаємної любові та плідності, а також покликання бути образом Троїчного Бога у світі поділів та ворожнечі, ми дивимося на Христа – Його любов до Церкви є тією планкою, яка може зробити благословенним наше «буття людиною» та щасливим життя у подружжі…

Oratio (молитва)

«Немов пастух, пастиме Своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме» (Іс 40:11).

Contemplatio (споглядання)

Для того, щоби працював якийсь складний механізм, треба, аби належно функціонували усі деталі. Для того, щоб людина була щасливою в подружньому житті, мусить бути місце для Христа. Іншого засобу для повного щастя немає. Багато може сказати, що є щасливі подружжя і невіруючих людей. Відповідь дуже проста – любов завжди є Божим даром для віруючих і невіруючих. Перевага віруючої особи полягає в тому, що особа знає, Хто є джерелом та основою цієї любові, та як її плекати й розвивати…