17-й тиждень після П’ятидесятниці. Вівторок. Безплідна смоковниця та акція Ісуса в Храмі (Мк 11:11–23)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«І ввійшов у Єрусалим, у Храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. 12. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І озвавшися, промовив до неї: “Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!”. А учні Його чули це.

15. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у Храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в Храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через Храм. 17. Навчав Він їх і казав їм: “Хіба не написано: Дім Мій Домом Молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!”. 18. Почули це первосвященники і книжники тай шукали, як Його погубити, але боялися Його, бо ввесь народ подивляв Його повчання. 19. Увечері ж вийшов поза місто. 20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже Йому: “Учителю, дивися, смоковниця, що Ти прокляв, усохла”. 22. Ісус же у відповідь сказав їм: “Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, то буде йому так”».

Коментар до тексту

Ісус наближається до Єрусалима, і потрохи наростає напруга між Ним та релігійними провідниками народу. Прокляття смоковниці − символічна акція, схожа до тих, які чинили великі старозавітні пророки. Безплідна смоковниця символізує безплідність духовних провідників народу, насамперед тих, які відповідали за Храм, а також вказує, що служіння Ісуса приносить суд на все нечестиве. Якщо на дереві було листя, але ще не настала пора плодів, то принаймні їстівні бруньки вже мало би бути видно, але їх там не було, що вказує на безплідність дерева.

Акція уХрамі (Мк 11:15−19), урочистий вʼїзд Ісуса в Єрусалим (Мк 11:1−11), а ще притча про виноградник (Мк 12:1−12) та намащення Ісуса миром у домі Симона прокаженого у Витанії (Мк 14:1−11) стали безпосередніми причинами, які увінчали рік протистояння з релігійними провідниками і, зрештою, призвели до розп’яття Ісуса.

Під акцією у Храмі треба розуміти подію, яка відбулася у дворах Храму.За часів Ісуса там були так звані «базари Анни» (колишнього првосвященника і тестя Каяфи, який засудив Ісуса на розп’яття), на яких наживалися члени родин первосвященників: курс на обмін грошей був завищений (позаяк у країні в обігу були кошти із зображенням імператора, то для пожертв на Храм їх міняли на тирські шеклі, які мали високий вміст срібла), а тварин для жертовних приносів також продавали за непоміркованими цінами. Замість дбати про духовне життя людей усіх народів (двір язичників був чітко відгороджений від місця, де стояли ізраїльтяни; язичникам під карою смерті було заборонено переходити цю межу) Храм став місцем політичних зборів, саме тому Ісус називає його «печерою розбійників».

Три старозавітні тексти вказують, наскільки Храм перестав сповнювати свою місію. За сімсот років до цієї події Ісая пророкував: «Чужинців, що приступлять до Господа, щоб Йому служити та ім’я Господа любити і бути Його слугами, усіх, що пильнують Суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються Мого союзу, 7. Я приведу на Мою святу гору і звеселю їх у Моїм Домі Молитви; всепалення їхні та жертви їхні будуть Мені любі на Моїм жертовнику, бо дім Мій буде названий Домом Молитви для всіх народів» (Іс 56:6−7). Перед Вавилонським полоном пророк Єремія також застерігав: «Чи не зробився в очах ваших дім цей, що носить ім’я Моє, вертепом розбишак?» (Єр 7:11). Зрештою, сам цар Соломон, який збудував Храм, так молився на посвяченні Храму: «Навіть як і чужинець, що не з Твого народу Ізраїлю прийде з далекого краю задля імени Твого, 42. бо чути буде скрізь про Твоє велике ім’я, про Твою руку потужну і про Твоє простягнуте рам’я, як він прийде та й стане молитись у цім Храмі, 43. то Ти вислухай його з неба, з місця, де перебуваєш, і вчини все, чого чужинець проситиме у Тебе, щоб усі народи на землі знали ім’я Твоє та мали страх, як Твій народ Ізраїль, та щоб зрозуміли, що Твоє ім’я покоїться на цім Храмі, що я збудував» (1 Цар 8:41−43).

Якщо Храм не сповнює своєї місії, винні провідники. Цього Ісусові вибачити не могли…

Meditatio (розважання)

«Навчав Він їх і казав їм: “Хіба не написано: Дім Мій Домом Молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!”». Цей текст − виклик для нашої християнської свідомості, запрошення завжди виходити на глибоку воду. Бог − Батько для усіх людей. Його постійним бажанням є добро усіх людей. Ми, християни, запрошені відкрити Його волю цілому світові. Це не тільки привілей, але й велика відповідальність.

Світ навколо нас потребує нашого свідчення, хоче бачити, що насправді означають слова апостола Павла: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор 4:5).

Слова Ісуса із сьогоднішнього уривку є щепленням від пафосу та тріумфалізму, який так відкидає людей, які ще не відкрили для себе в Церкві спільноту, де їх люблять і чекають. Важливо працювати на результат й уникати імітації, яка приховує, що насправді ми більше любимо себе у Церкві, ніж саму Церкву, тобто інших людей, служіння для яких мало би стати для нас найбільшою радістю та честю.

Oratio (молитва)

Ісусе, відкрий мої духовні очі, щоб я не звужував горизонтів Твоїх діянь до своїх обмежень…

Contemplatio (споглядання)

Дивлячись навколо, завжди треба пам’ятати, що Бог має Свій план щастя для усіх людей. Нам просто треба просити Його, щоб відкрив нам наше призначення у цьому плані…