16-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Що осквернює людину (Мк 7:14-23)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«І прикликавши знову народ, промовляв до нього: “Слухайте Мене всі й розумійте! 15. Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити, лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16. Хто має вуха слухати, хай слухає!”. 17. І коли Він увійшов до хати, оподаль від народу, учні Його спитали Його про притчу. 18. А Він і каже їм: “То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19. воно бо не входить в її серце, лише в живіт, і виходить геть, виявляючи всі страви чистими”. 20. Далі казав: “Те, що виходить з людини, те осквернює людину. 21. З нутра бо, із серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22. перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину”».

Коментар до тексту

Ісус радикально дистанціюється від фарисейської науки про те, що контакт з ритуально нечистими речами може занечистити людину. Така постава Ісуса вказує, що Він розглядав ритуальні закони про нечистоту лише як засіб пригадування народові Ізраїлю про його обов’язок бути святим (у єврейській мові слово «святий» дослівно означає бути відокремленим, інакшим, присвяченим Богові), наприклад, Левіт 7:19−21. Нечистота, за словами Ісуса, походить тільки з грішних бажань особи.

Meditatio (розважання)

«Лише те, що виходить з людини, те осквернює людину». У Нагірній проповіді Ісус говорить подібні слова: «Кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево − плоди погані. 18. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево − плодів добрих» (Мт 7:17−18). Така вже наша людська натура, що як у стосунках з людьми, так і в стосунках із Богом ми спершу звертаємо увагу на зовнішні речі.

Бог, натомість, дивиться на кожного з нас зовсім інакше. У книзі Самуїла читаємо, що Господь послав пророка Самуїла в дім Ессея, щоб помазати одного з його синів царем над Ізраїлем, і він, побачивши «Еліява, подумав сам у собі: це, певне, перед Господом Його помазаник! Але Господь сказав до Самуїла: “Не вважай на його вид та на його високий стан, Я його відкинув. Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце”» (1 Сам 16:6−7).

Внутрішнє життя неможливе без Бога, без дії Святого Духа. Коли нашим серцем керує Дух Божий, тоді у нашому житті виявляються Його плоди. Святий Павло каже, що цими плодами є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал 5:22−23). Це те, чого ми, люди, потребуємо від інших. Це також те, чого інші потребують від нас. Коли наше серце відкрите на дію Святого Духа, тоді ми потрохи перемінюємося, а світ навколо нас, відповідно, також стає кращий…

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, віддаю Тобі своє серце. Царюй у ньому та керуй моїм життям, щоб я не марнував його та не засмучував людей навколо себе…

Contemplatio (споглядання)

Кожного дня ми вирішуємо, що для нас є пріоритетним, а що другорядним. Якщо робимо вибір на користь того, що «добре, що справедливе та правдиве» (Еф 5:9), тоді завдяки діянню Святого Духа зможемо приносити добрі плоди.