12-та неділя після П’ятдесятниці. Шлях досконалості (Мт 19:16−26)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Аж ось один приступив до Нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”. 17. Ісус сказав до нього: “Чому Мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй Заповідей”. 18. “Яких?” – питає Його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19. поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого”. 20. Каже юнак до Нього: “Усе це я зберіг змалку. Чого мені ще бракує?”. 21. “Якщо хочеш бути досконалим, – сказав Ісус до нього, – піди продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі, потім приходь і йди за Мною”. 22. Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав-бо велике майно. 23. Тоді Ісус сказав до Своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24. І ще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство”. 25. Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?”. 26. Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо”».

Коментар до тексту

Цей динамічний текст Євангелія містить розповідь про юнака, який приходить до Ісуса і фактично говорить, що готовий на більший подвиг для осягнення вічного життя. Однак, як виявляється згодом, цей молодий чоловік, який виконував принаймні п’ять заповідей стосовно своїх ближніх (пор. Мт 19:18−20), усе ж не їх уважав найбільшим скарбом. Люди, які його оточували (або ті бідні, чиїх очевидних потреб він просто не помічав), не були для нього найбільшою цінністю. Тут можна зауважити брак глибшого усвідомлення, а отже, відсутність довіри до слів Христа і, як наслідок, нездатність на відважний ризик наслідувати Ісуса. Половинчастість юнака не дозволила Добрій Новині про Царство (а також про надзвичайну цінність людини та про найкращу дорогу до щастя) заповнити його серце і, зрештою, певною мірою призвела його до своєрідного ідолопоклонства – замилування власною «доконалістю». Ісус пропонує лік: «Якщо хочеш бути досконалим, – сказав Ісус до нього, – піди продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі, потім приходь і йди за Мною» (Мт 19:21). Грецьке слово τέλειος – teleios, окрім значення «досконалий», означає також «цілісний, зрілий, довершений». Це слово дуже чітко окреслює Божий задум щодо людини, який юнак, на жаль, не міг збагнути.

Meditatio (розважання)

«Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові − все можливо”». Колись Господь запитав Авраама: «Хіба для Господа є щось трудне?» (Бут 18:14). Тут Ісус підкреслює, що Божа сила робить те, що неможливе в людей. Бог може не тільки спасти багату особу, але й зробити все, що Він тільки забажає. Дуже важливо розуміти, що тут Ісус не відповідає на запитання, хто може спастися, але вказує апостолам на Того, Хто може спасти, тому що Він Всемогутній[1].

Шлях досконалості полягає не в помноженні наших зусиль для виконання тих чи тих заповідей – часто це може стати подібним до певного різновиду духовного спорту, який живитиме наше еґо. Зрештою, вистачає згадати фарисея, який дякував Богові за те, що він не такий грішник, як митар (Лк 18:9−14). Шлях досконалості починається з усвідомлення нашої гріховності та Божої святості, яка виявляється любов’ю та милосердям. Це шлях, який полягає у віддані себе Ісусові, довірі до Нього, − це процес постійного усвідомлення, що без Христа ми просто ніхто, він полягає в намаганні смиренно наслідувати Його життя силою Його ж благодаті.

Реалізація Євангелія (Доброї Новини про настання Божого Царства завдяки Смерті та Воскресінню Христа) в особистому житті завжди вимагає усвідомлення, довіри та відваги на певний ризик. Усвідомлення, що маємо справу з великим Богом – Богом, Який для того, щоб обдарувати нас життям, став людиною, пішов на хресну смерть та воскрес із мертвих. Довіри до цього Бога, Який не зосереджений на Самому Собі, але постійно діє (пор. Йо 5:17), аж поки не витре кожну сльозу в будь-якої людини, яка живе на землі (пор. Одкр 21:4). Відваги на ризик, щоб залишити позаду людські практичні рації, вигоди, гарантії та піти за Ним, відгукнутися цілим серцем на Його Слово, щоби у сто разів більше одержати (непроминального!) і життя вічне мати в спадщину (Мт 19:29).

Oratio (молитва)

«Щасливий чоловік, що має свою силу в Тобі і Твої дороги має в своєму серці» (Пс 84:6).

Contemplatio (споглядання)

У цьому Євангелії йдеться про прості й фундаментальні істини: важливі не тільки наші зовнішні вчинки, але і їх внутрішня мотивація; бути учнем Ісуса означає намагатися жити любов’ю, і в такий спосіб просто ставати зрілою особою; важливо розуміти, що вічне життя − це невимовний дар Бога для всіх без винятку людей; Бог є більшим за всі наші недомагання і єдиний може зробити те, що неможливо в людей. Врешті, Бог, у Якого ми віримо, – це Бог неможливого, Бог великих і чудових несподіванок, Який закликає нас до простоти серця, відданої довіри, а відтак і справжньої свободи, щоби бути здатними приймати Його незліченні дари. У цьому і полягає Добра Новина…

---

[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 85.