10-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Важливість доброго плоду (Мт 21:43−46)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. 44. Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить”. 45. Почувши ці притчі, первосвященники й фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. 46. І намагалися схопити Його, та боялися людей, бо ті мали Його за пророка».

Коментар до тексту

Увійшовши в Єрусалим, Ісус гостро скартав служителів Храму за те, як вони сповнюють свої обов’язки (Мт 21:12−17). Наступного дня, коли обурені провідники народу лицемірно запитували Ісуса про походження Його влади (Мт 21:23−27), Він розповів їм декілька притч: про двох синів (Мт 21:28−32) та злочинних виноградарів (Мт 21:33−46). Друга притча завершується вв. 43−44, а у вв. 45−46 Матей описує усвідомлену агресивну реакцію старших народу на слова та притчі Ісуса. Однак Ісус є наріжним каменем (Мт 21:42, 44), тому Його не можна просто так відкинути (Іс 8:14; 28:16; Дан 2:34−35, 44−45), адже наслідки таких дій завжди будуть жахливими, а Бог і надалі реалізуватиме Свій задум спасіння людства.

Meditatio (розважання)

«Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його». Провідники народу Ізраїлю не сповнили перед Богом своїх обов’язків як на особистому рівні, так і щодо всього Божого народу. Зважаючи на це, великий привілей догляду за Божим виноградником / Царством заберуть від них і віддадуть людям, здатним приносити плоди. Цими новими людьми є члени Церкви (в. 43 – «ἔθνος / ethnos» – народ ), яка складається з учнів Ісуса − євреїв і язичників, зібраних з-поміж багатьох народів (Мт 28:19 – «ἔθνη / ethni» – множина від «ἔθνος / ethnos» – народ) та об’єднаних разом як одна нова нація, яка являє Боже Царство в цьому теперішньому віці («Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто вас покликав з темряви у дивне Своє світло; 10. Ви − колись не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» – 1 Пт 2:9−10; тут знову використано термін «ἔθνος / ethnos» – народ)[1].

Провідники народу уподібнилися до безплідної смоковниці (Мт 21:18−22), а Дім Отця – Єрусалимський Храм – не став місцем молитви для всіх народів, а немовби печерою розбійників (Мт 21:13; пор. Іс 56:7; Єр 7:11). Так далі тривати не могло, і Господь не міг відступити від Свого плану спасіння світу. Відкинутий більшістю ізраїльтян, Господь діятиме через язичників, які спільно з вірними ізраїльтянами творитимуть один Божий народ, аж поки увесь Ізраїль знову не навернеться до Бога.

Апостол народів − Павло, єврей з євреїв, так пояснює цю духовну трагедію в історії свого народу: «Не хочу-бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни, щоб не були самі в собі велемудрі, що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; 26. і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: “Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. 27. Такий буде Завіт Мій з ними, як відпущу гріхи їхні”. 28. З огляду на Євангелію, вони через вас вороги, а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків, 29. бо дари Божі і покликання незмінні. 30. Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, 31. так і вони тепер через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. 32. Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати. 33. О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги!» (Рим 11:25−33).

Oratio (молитва)

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2. але в Господа Законі замилування має і над Його Законом день і ніч розважає. 3. Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору і що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається» (Пс 1:1−3).

Contemplatio (споглядання)

Церква повинна бути сіллю землі (Мт 5:13), тобто зберігати світ від зіпсуття, та світлом світу (Мт 5:14), що означає вказувати на Того, Хто є «Дорогою, Правдою і Життям» (Йо 14:6). Після Тайної вечері у Прощальній промові до Своїх учнів Ісус сказав: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам. 17. Ось що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!» (Йо 15:16−17). Плід нашої любові, тобто служіння і життя для добра ближнього, – це істинний спосіб бути людьми. Та без єдності з Христом сповнити це неможливо, бо Він сам сказав: «Я − Виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо 15:5), а також: «Неможливе в людей − можливе в Бога» (Лк 18:26), тому апостол Павло стверджує: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13).

---

[1] The ESV Study Bible. Crossway Bibles 2008. Bible Works 10 electronic edition (Mt 21:43).