Коли настав уже вечір, – тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою, 43 . – Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44 . Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 45 . Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46 . а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47 . Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. 16, 1 . Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2 . Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3 . та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» 4 . Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий. 5 . Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. 6 . А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. 7 . Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.» 8 . І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
Сьогодні можна спостерігати досить дивні тенденції, котрі знайомлять нас із “творчістю” багатьох псевдо-науковців, які наслідуючи моду започатковану ще в епоху Просвітництва, оспорюють історичність смерті, погребення та воскресіння Ісуса Христа. Формат цього допису не дозволяє проаналізувати всі ці чудернацькі теорії та гіпотези, які більше говорять про їх авторів, ніж про засновника християнства, й тому обмежуся тільки окремими узагальненими тезами та твердженнями.
Текст Євангелії від Мк 15:42-16:8, який читаємо в третю неділю після Пасхи, містить дуже важливі твердження, котрі відкривають перед кожним глибину любові Бога до людини, яку, поміж численними свідченнями впродовж історії існування людства, в особливий та унікальний спосіб, Господь виявив через воплочення, життя, смерть, погребення та воскресіння Ісуса з Назарету. Саме події пов’язані з життям, смертю, погребенням та воскресінням Ісуса, піддавалися найбільшим нападам та критиці всіх тих, котрі поставали перед фактом унікального ставлення Бога до людини. Якщо всі науковці розуміли, що заперечувати історичність життя Ісуса Христа є просто неможливо, – з огляду на численні об’єктивні історичні факти, – то частина дослідників, під впливом тоталітарних ідеологем просвітництва, ніяк не могла змиритися з фактами смерті та погребення Ісуса. Реальність Божої любові в смерті та погребенні Ісуса Христа, шокувала й ставала таким викликом, який за законами діалектики, мав спонукати всіх, хто поставав перед фактами цих подій, до відповіді віри, навернення, й готовності вручити своє життя тому, кого Новий Завіт радісно називає Господом. Оскільки чесність для багатьох дослідників Писання обходилася б надто дорого, – потрібно ж було повністю перебудовувати своє відношення до особи Христа, – то деякі з них час від часу нагадували про себе в не надто науковий, проте досить галасливий та ефективний спосіб – проголошуючи численні псевдо сенсації стосовно смерті та погребення Ісуса (які нібито насправді не відбулися). Ці любителі людської слави докладали максимум зусиль, щоб витворювати різні конспіративні теорії, про те, що Церква щось приховує та перекручує. Прекрасний аналіз всіляких гіпотез, які мають відношення до смерті, погребення та Воскресіння Ісуса зроблений Крейгом Евансом та Ніколасом Томом Райтом в їхній спільній книжці “Ісус: останні дні. Що відбулося насправді“. В цій та інших книгах вище названих авторів читач знайде об’єктивні висновки сучасних біблійних досліджень на цю тему[i]. Натомість в цей Пасхальний час дозволю собі присвятити трохи більше уваги унікальному фактові Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
Протягом століть з’являлися теорії, за допомогою котрих намагалися пояснити Воскресіння Ісуса. Серед найголовніших вартує згадати ті, які в одній з своїх чудових книг наводить та аналізує Брюс Мецгер[ii].
1).Учні викрали тіло Ісуса, а потім сказали, що він воскрес із мертвих. Найстарша з скептичних гіпотез (Мт 28:12-15). Однак зараз навіть невіруючі погоджуються, що такий етично чистий рух, як християнство, не міг бути заснований на свідомому обмані учнів.
2). Римляни, або юдеї переклали тіло в інше місце, а учні помилково вирішили, що Ісус воскрес. Однак у цьому випадку римлянам, або юдеям було б легко спростувати заяви учнів, представивши тіло Ісуса. Однак тіла не представили: ймовірно тому, що не могли його представити.
3). В Пасхальний ранок жінки переплутали гробницю. Ця теорія не правдоподібна як в психологічному, так і в історичному плані. По-перше, трьома днями раніше вони бачили, куди поклали Ісуса (Мт 27:61; Мк 15:47; Лк 23:55). По-друге, такого роду помилка не пройшла б непоміченою: або друзі, або вороги на неї б вказали.
4). В учнів були галюцинації, які переконали їх, що Ісус живий. Проти цієї версії є два вирішальні заперечення. По-перше, вона не пояснює порожню гробницю (факт, згадуваний всіма чотирма Євангеліями). По-друге, в учнів був відсутній психологічний нахил до таких галюцинацій. Вони були дуже далекі від сподівань на воскресіння: згідно Євангелій, вперше почувши про воскресіння, вони проявили здивування і навіть скептицизм (Мт 28:17; Мк 16:11-14; Лк 24:11, 25, 37-38; Йо 20:25). Крім того, можливість галюцинацій тим менша, чим більше число людей виступають в якості свідків. У даному випадку Воскреслого бачили різні групи людей, одна з яких становила понад 500 людей (1 Кор 15:6).
5). Бог дарував об’єктивне бачення учням, щоб переконати їх, що дух Ісуса пережив смерть. Вона менш образлива, ніж попередні, але теж незадовільна. По-перше, порожня гробниця як і раніше залишається непоясненою. По-друге, ця теорія ігнорує реальний характер віри перших учнів. Ті хто бачили воскреслого Христа не просто вірили, що Його дух живий: вони були переконані, що Він вcтав із гробу. Воскресіння для них було не просто ілюстрацією духовного відродження, але подією, яке призвела до порожньої гробниці. На відміну від античних містеріальних релігій з їх міфами про умираючих богів, котрі відображають щорічний рослинний цикл, ранні християни вірили: в часі Воскресіння тіло Ісуса змінилося: з тіла, що складається з плоті і крові, воно перетворилося на тіло духовне і не підвладне розкладу; причому дана зміна відбулася таким чином, що не залишилося ніяких слідів тіла тлінного, яке раніше поклали в гробницю.
Проти тілесного воскресіння Ісуса Христа іноді висуваються два філософських заперечення:
1). “Воскресіння матеріального тіла не принципове для реальності перемоги Христа над смертю, а поява даної віри в Новому Завіті викликана ідеями, які слід вважати застарілими в світлі сучасного знання”. Однак це безпідставне твердження ігнорує різницю між уявленням про безсмертя душі (добре відоме в античності) і абсолютно особливим християнським вченням про воскресіння мертвих, згідно з яким вічне життя отримає не безтілесний дух, але цілісна особистість, яка складається з душі і тіла. Іншими словами, воскресіння може бути тільки тілесним.
2). “Просто неймовірно, що якийсь чоловік воскрес із мертвих”. Однак в I столітті люди ставилися до таких речей не менш скептично, ніж в XXI столітті. Ранні християни, погодилися б, що говорити про воскресіння звичайної людини найвищою мірою сумнівно. Однак, Ісус не був просто людиною (нехай навіть дуже етичною і духовною). Ще під час свого суспільного служіння Ісус робив вкрай незвичайні вчинки, які відрізняли Його від інших людей. Тому можна сказати: неймовірно, що звичайна людина воскресне; та неймовірно, що така людина, яким був Ісус, не воскресла б. Важливо дотримуватися методологічної строгості. Якщо відділяти розповідь про воскресіння Ісуса Христа від розповіді про Його суспільне служіння і навчання, перед нами буде щось, що нагадує міф. Однак, якщо розглядати свідчення на користь Воскресіння разом з загальною картиною життя Ісуса і враженням, яке він справляв під час свого служіння, виникає цілісне оповідання. Через сім тижнів в часі П’ятидесятниці Петро проголосив: «Ісус воскрес, бо смерть «не могла Його втримати» (Ді 2:24).
В контексті вищесказаного, важливо відзначити чотири дивовижні характеристики Євангельських розповідей про Воскресіння Ісуса, які також нерідко залишаються непоміченими.
а). В розповідях євангелистів відсутнє їхнє посилання на Писання; Лука згадує про те, що Ісус в дорозі до Емаусу пояснює учням Писання, але не наводить жодної конкретної цитати; це є доволі дивним, якщо взяти до уваги текст 1 Кор 15 в котрому вже присутня складна біблійна герменевтика; все це може вказувати, на те, що ці історії хоч і були пізніше записані, походять з найранішої усної традиції, яка зафіксувала їх саме в такому вигляді.
б). Очевидцями та свідками події є жінки, яких в античному суспільстві не вважали за достовірних свідків; пізніше, – коли настала потреба відстоювати віру в публічних дебатах, ми вже не знаходимо згадки про жінок в тій же ж 1 Кор 15; неймовірним є припущення, щоб спочатку з’явилася чоловіча версія (якщо брати до уваги сучасну хронологію постання новозавітних творів, то 1 Кор є написане раніше ніж Євангеліє від Марка), а потім, в міру її розвитку, туди увійшли й згадки про жінок; тут євангельські оповідання відображають найранішу традицію – хоча вона й могла бути записана пізніше.
в). Важливим є портрет Ісуса – описи вказують, на те що Ісус мав тіло (його могли сплутати з садівником; йшов та їв з учнями;), але також, що це тіло було переображене – Він міг проходити крізь закриті двері, його не завжди легко впізнати; не існує жодного прототипу цих описів, а виглядає так, що євангелісти описують таку реальність, для якої в них просто немає адекватних слів.
г). В описах відсутня будь-яка надія на майбутнє, яка завжди згадується в інших новозавітних описах тоді, коли йде мова про воскресіння; Марко та інші євангелисти бачать подію, яка сталася тут і тепер: Ісус Воскрес із мертвих – значить Він є Месія, істинний Господь усього світу; звідси, перед нами, Його послідовниками, стоїть нове завдання – ми повинні стати Його благовісниками, щоб звістити про Його панування всьому світу; Ісус Воскрес – і тому новий світ вже почався, і тому всі ми вже не тільки очікуємо благ від цього нового світу, але й беремо участь у його здійсненні.[iii]
Один богослов колись сказав, що весь текст Євангелія, який передує розповіді про Воскресіння Ісуса, є певною мірою обширним вступом до цієї унікальної події. І хоч головною темою трьох перших Євангелій (Мт, Мк, Лк) є Царство Боже, Ісус, який проголошував Царство Господа в першій половині I ст. включав Воскресіння в загальну картину своїх очікувань. Відтак в Євангелії від Марка весь матеріал, який відноситься до Воскресіння, можна розділити на чотири категорії[iv]:
а). Зцілення/воскресіння дочки начальника синагоги Яіра (Мк 5:21-43) – ціла розповідь пронизана словами, які мають відношення до пророцтв з книги Даниїла та розповіді про воскресіння самого Ісуса.
б). Заклик адресований до своїх послідовників: іди цією дорогою, віддай себе цьому Вчителеві, залиши усі привілеї і в майбутньому віці істинний Бог дасть тобі нове життя, нове Царство, нову родину (Мк 8:34-9:1; 9:43-48; 10:29-31).
в). Майбутнє оправдання Ісуса: тричі в Євангелії від Марка, Ісус ясно пророкує не тільки про свою смерть, але і про своє воскресіння (Мк 8:31; 9:31; 10:33-34).
г). Загадки: почувши про Ісуса, Ірод думає, що це Йоан, який воскрес із мертвих (Мк 6:14-16); після переображення Ісуса, сходячи з гори учні питають один одного, що означає “воскреснути з мертвих”(Мк 9:10).
Крім вище наведених категорій текстів, євангельська традиція містить ще один уривок про воскресіння, який має надзвичайну вагу – це відповідь Ісуса на питання садукеїв: ” Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? 25. Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. 26. А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27. Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся” (Мк 12:24-27). Цей та усі попередні тексти прямують до кульмінації в Мк 16:1-8. Пишучи про цю подію, яка як для нього самого, так і для інших євангелистів була серцем Євангелії про Ісуса, Марко представляє своєму читачеві інформацію, яка перевернула життя багатьох людей, поставивши їх перед фактом цієї унікальної події. Перикопа в Мк 16:1-8, містить інформацію євангелізаційного характеру. Насамперед Марко описує поведінку жінок, яка відображає поведінку всіх, хто знав Ісуса та був свідком Його Страстей (або чув про них). Дивним чином, незважаючи на численні слова самого Ісуса про Свої Страсті та Воскресіння ніхто «не чув» того, про що Він говорив; всі в дійсності були розгублені, що очевидно є зрозумілим: воскресіння вони сприймали, як подію, яку Бог обіцяє в кінці історії – тоді Він дасть оновлені тіла всім спочилим праведникам – починаючи від Авраама, Ісака та Якова, та закінчуючи останніми мучениками. Для сучасників Ісуса, – воскресіння було широкомасштабною подією, і ніхто не думав, що вбита людина може вийти з могили в оновленому тілі, тоді як в світі все залишиться так як було. Тому, Марко пише, що жінки не сподівалися знайти Ісуса Живого.
Воскресіння є не очікуваною, але надзвичайно радісною несподіванкою. Тепер – жінкам, апостолам, учням та всім читачам Євангелія потрібно тільки пригадати, що Страсті та Воскресіння були провіщені самим Ісусом.
«Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали (Мк 16, 6). Воскресіння Христове завжди було, є та буде центральною і головною подією християнства. Цей унікальний факт є не просто великим чудом, чудесним поверненням закатованого Вчителя до життя, а саме установчою подією християнства як такого. У словах ангела при гробі містяться три абсолютно фундаментальні істини християнства. Перша – це те, що Ісус, розп’ятий і померлий на хресті, воскрес із мертвих і смерть над ним більше не панує (Рим 6, 9). Друга істина та, що Христос – Живий (пор. Лк 24, 5) не просто у розумінні біологічного життя, а саме Живий з великої букви, як Творець і Джерело життя усього світу. Саме як такий Він воскрес із мертвих у силі Отця і оживив зі собою все людство і увесь світ. Справжнє значення Христового воскресіння для нас незмірно перевершує просто сам факт повернення до життя вбитого ворогами Ісуса з Назарету. Це подія есхатологічна, зміст і ефект якої є одноразовим і вічним: Христос воскрес не так, як воскресав Лазар (Йо 11:1-44), чи син вдови з Наїну (Мк 5:21-43). Його воскресіння – це входження у повноту належного Йому божественного буття і благодатне «розпромінення» цього буття на все творіння. По-третє, жінки-мироносиці шукають цього Живого, як розп’ятого “між мертвими” (як сказано в Луки 24:5). З огляду на есхатологічний контекст цієї сцени, приходить на гадку, що під мертвими слід розуміти не просто тих, котрі померли до Ісуса, а всіх людей світу, яких Він оживив. “У Ньому було життя, і життя було світлом людей. І світло в темряві сяє, і темрява Його не поглинуло” (Йоан 1:4-5). Ці слова найкраще підсумовують глибше значення цього уривку Луки, актуального і в наш час.
Часто ми, як ті жінки мироносиці, шукаємо Ісуса між померлими, тобто не довіряємо Його воскресінню, не до кінця усвідомлюємо унікальність цього факту та його наслідків для нашого власного життя. Якби ми усвідомлювали, що Господь безповоротно переміг диявола, гріх і смерть, вірили у те, що труднощі, терпіння і випробування тимчасові та безсилі проти християн, що Царство Боже вже панує між нами, – тоді наше життя виглядало б цілком по-іншому.
“Щоб стати свідком Воскресіння Ісуса потрібно відвалити камінь від очей та від серця. Жінки були першими, які прийшли оплакати Христа, в той час як апостоли стали першими, хто постраждав за Нього (св. Петро Хризолог). Світло Воскресіння подібне до ранішньої зорі: воно проганяє залишки нічної темряви (св. Августин) та переображує саму ніч (св. Беда). Воскресіння було явлене поступово – беручи під увагу слабкості тих, котрі першими дізналися про нього (св. Беда). У відповідності з древнім пророцтвом, почитання Воскресіння відмінило та сповнило почитання суботи як Дня Господнього (Св. Атанасій Александрійський). Запечатана гробниця подібна до дівичого лона Марії, з якого Ісус народився у світ (св. Беда). Юнак, який зустрів жінок, є прообразом того стану в якому вірні воскреснуть до нового життя (св. Ізидор Севільський, св. Григорій Великий). В зображеннях хреста нам даний символ присутності Господа серед людей (Св. Йоан Дамаскин). Смертю Христос переміг смерть і дав людям можливість стати причасними до цієї перемоги (св. Августин); ті які приймають хрещення стають на цю дорогу (св. Василій Селевкійський).
Древні паломники залишили спогади про те як виглядала гробниця Спасителя (св. Беда)”[v]. Ця гробниця була тим місцем (пор. Мк 16, 5), в яке Його поклали найближчі друзі, оскільки духовні провідники народу, за Його жертовне служіння не знайшли для Нього іншої “нагороди,” окрім розп’яття на хресті. Проте Бог, в якого ми віримо, часто починає там де люди думають, що вже остаточно поставили жирну крапку. Замість розповідей про сумну церемонію намащення пахучим миром мертвого Ісуса, Євангеліє розповідає про “раптове потрясіння. Камінь уже відсунуто набік. На тому місці, де поклали тіло Ісуса, сидить юнак у білому одязі і спокійнісінько пояснює, що Ісус воскрес із мертвих і чекає своїх друзів в Галілеї. Жінкам велено передати це повідомлення учням. Особливо згаданий Петро: навіть його трикратне зречення не викреслює його з числа друзів Ісуса. Він не безнадійний. Зрозуміло, що жінки помчали додому, налякані до смерті. Попутно вони пробігли повз кількох людей, і не сказали їм ні слова. Говорячи сучасною мовою вони “були в шоці”. Деякі коментатори доклали чимало зусиль для того, щоб довести, ніби Марко неодмінно хотів обірвати розповідь саме на цьому місці і занурити нас у пітьму і невизначеність. Марко, кажуть нам ці коментатори, написав книгу таємниць і загадок. Його персонажам наказано дотримуватися мовчання, от жінки і послухалися. Ніякого вам дешевого “хепі енду”, кажуть коментатори, – Марко написав куди більш виразну книгу, дивну, дратівливу загадку, над якою кожен читач буде ламати собі голову, гадаючи, що ж відбулося насправді і що б це означало. Віддаючи належне витонченості і силі уяви цих коментаторів, мусимо ствердити, що їх твердження не переконують. Ісус у Марка багаторазово говорить учням про майбутні страждання і смерть і про те, що він воскресне з мертвих. Вони не розуміють, сприймають Його слова як іносказання і загадки. Але Він говорить прямо, і Марко хоче, щоб ми бачили в його словах не іносказання, а істину. Після переображення Він заборонив учням розповідати про це, «поки Син людський не воскресне з мертвих» (9:9). У той момент подібні слова спантеличили учнів, але Марко зовсім не хоче, щоб і його читачі нескінченно ламали собі голову, питаючи, що ж означає це воскресіння з мертвих (9:10). Протягом усього Євангелія, Марко виставляє Ісуса істинним пророком і тепер показує нам, як збулася перша частина його пророцтва про долю, яка чекає його в Єрусалимі.
Сучасні дослідники Біблії стверджують, що кінець Євангелія від Марка пропав. Два кращі рукописи, з IV століття, обриваються на цих словах. Різні варіанти закінчень, що збереглися в інших манускриптах, явно були написані пізніше, переписувачами, які, розуміли, що Марко не міг зупинитися на цьому місці, і намагалися заповнити пропуск. Найвірогідніше, що автограф (або найраніша копія) рукопису Євангелія від Марка, постраждав, остання сторінка, або край сувою відірвався, можливо, випадково (таке нерідко відбувалося зі сувоями і книгами стародавнього світу, таке буває і зараз). Та хіба міг він перервати розповідь в той момент, коли тільки збирався розповісти нам про те, як збулася і друга частина пророцтва? Можна було б припустити, що Марко зупинився на цьому місці, якщо він припускав, що його книгу будуть читати на зборах віруючих, і в цей момент викличуть когось з живих свідків, щоб ті розповіли про побачене в перший день Великодня, або незабаром після того. Але набагато ймовірніше, що він все-таки написав закінчення – про те, як жінки розповіли все учням, і ті пішли до гробниці, а потім (судячи з віршів 14:28 і 16:7), в Галилеї, вони знову зустріли Ісуса. Думаю, на завершення книги Ісус запевняв учнів в тому, що Він знову живе, хоча і оновленим, але тілесним життям, а також Він поклав на них місію, яку їм належало відтепер виконувати (13:10; 14:9). Кінцівка книги могла бути досить короткою (сьогодні в окремих західних перекладах відразу після Мк 16, 8 додається ще один вірш, який називають коротким закінченням Євангелії від Марка, а текст Мк 16, 9-20 називають довшим закінченням Євангелії від Марка), але вона дуже суттєва, оскільки вона зводить воєдино всі намічені в книзі теми.
Чи приймаємо ми Великдень як щось
давно відоме і звикле, а чи нас приголомшує небувалість і новизна Божого
діяння? Що кожному з нас особисто відомо про Воскреслого Владику? Куди Він іде
тепер, випереджуючи нас? Яку місію покладе на нас сьогодні, щоб ми несли «Добру
Новину Царства» до всіх кінців землі?”[vi]
[i] Wright N. T., Evans C. A. Jesus, The Final Days: What Really Happened.– Westminster John Knox Press. Kindle Edition 2009. На мою думку дві найкращі книжки на сьогоднішній день стосовно життя, смерті, погребення та Воскресіння Ісуса це другий та третій том з серії книг Райта про походження християнства: Wright N.T, Jesus and the Victory of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 2, Fortress Press, Minneapolis, 1996 ; Wright N.T, The Ressurection of the Son of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003 (переклад обох томів російською мовою вийшов у видавництві ББИ в Москві).
[ii] Metzger B. M. The New Testament: Its Background, Growth, and Content. – Nashville Abingdon Press, 2003, p.151-154 (переклад російською: Мецгер Б. М., Новый Завет. Контекст, формирование, содержание./Пер. с англ.- М.: ББИ, 2006, 141-144
[iii] Wright N. T., Evans C. A. Jesus, The Final Days: What Really Happened.– Kindle ed., Kindle locations 991-1043; (переклад російською: Райт Т., Эванс К., Иисус: последнии дни. Что же произошло на самом деле (пер. с англ.), Москва, 2009, 135 – 141); Більш детальний розгляд чотирьох вище відзначених характеристик, можна зустріти в інших книгах Т. Райта – в монументальній роботі: Wright N. T. The Resurection of the Son of God.Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003 – P. 599–608, та на більш популярному рівні в: Wright N. T. Surprised by Hope. Rethinking Heaven, the Resurrection and the Mission of the Church. – HarperCollins e-books, 2007. – P. 53–74.
[iv] Детальний аналіз текстів в Марка, які говорять про воскресіння можна знайти в Wright N.T, The Ressurection of the Son of God.Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003, 401-429, 614-631
[v] Oden T. and Hall C. Ed. Ancient Christian commentary on Scripture. New Testament: 2. Mark – Inter Varsity Press Downers Grove Illinois, 1998, 240
[vi] Wright, N. T. Mark for Everyone (The New Testament for Everyone), Westminster John Knox Press. Kindle Edition 2004, p. 221-226 (Російський переклад Райт Н. Т. Марк.Евангелие. Популярный комментарий./пер. с англ.-М.: ББИ, 2008, 195-200)
