30-а неділя після П’ятдесятниці. Як спастися (Лк 18:18–27)

Lectio (читання)

«Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” 19. А Ісус озвався до нього: “Чому Мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. 20. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір”. 21. Той же відповів: “Усе це я зберіг змалку”. 22. Почувши те, Ісус сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі, тоді прийди і йди слідом за Мною”. 23. Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. 24. Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! 25. Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже”. 26. А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” 27. Він відповів: “Неможливе в людей − можливе в Бога”».

Коментар до тексту

Ісус запитує чоловіка, який назвав Його благим, чи знає він, що насправді означає це слово. Не заперечуючи Своєї благости, нагадує йому традиційний погляд юдаїзму на милість Бога − ніхто, крім Бога, не може бути благим. Ісус не приховує, що є Сином Божим (хоча знатний чоловік цього не усвідомлює), проте намагається уникнути прояву порожніх лестощів.

На запитання чоловіка Ісус відповідає у традиційній для юдеїв манері, вказуючи, що треба виконувати заповіді, і при цьому виокремлює з другої половини Декалогу саме ті, дотримання яких виявляється через зовнішню поведінку людини. Заповіді наведено в незвичайному порядку, наявному в грецькому перекладі Старого Завіту. Заповідь про жадібність опущена або з огляду на те, що цей гріх проявляється не так очевидно, як інші, або тому, що вона була єдиною, про яку співрозмовник Ісуса не міг сказати, що її виконує.

Після заяви вельможі, що він дотримується всіх заповідей, Ісус випробовує його на глибшому рівні: велить йому перевести все своє майно в готівку, гроші роздати бідним і стати Його учнем. Відмова вчинити це засвідчила, що насправді цей чоловік не любив свого ближнього, як самого себе, та що більшу прихильність мав не до Бога, а до себе та свого багатства. Хоч зовні він і дотримувався Закону, та його серце не було повністю з Богом. Тут міститься наочний доказ того, як складно увійти в Царство Боже людям, чиї серця прив’язані до багатства. Таку ситуацію можна порівняти з верблюдом, який спробував би пройти крізь вушко голки! Тут Ісус вживає єврейський образний вираз, що означає нездійсненність (велика тварина, яка проходить крізь вушко голки). Це гіпербола, і в ній дослівно йдеться про «вушко голки», а не про ворота з такою ж назвою в Єрусалимі, як іноді дехто неправильно вважає.

Meditatio (розважання)

«Неможливе в людей − можливе в Бога». Людина не може спастися без Божої благодатної допомоги, вона нездатна пересилити свою гріховну натуру самостійно, однак Бог може втрутитися і врятувати тих, які цього потребують. Щодо цього св. Павло сказав дві дуже важливі тези: «Собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами (…) Отож я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала» (2 Кор 12:5, 9); «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13).

Бути учнем Ісуса, вручити своє життя Богові – це не просто гарні слова, а щось дуже серйозне. Багатий чоловік вважав, що посвятив своє життя Богові й міг «заробити» Божу прихильність своїми добрими вчинками. Він був певен, що дотримувався Божих заповідей. Ісус пропонує йому виклик, який показує реальний стан його серця: Бог насправді не був у нього на першому місці, адже продати все, роздати виручені гроші бідним є понад його сили. Незважаючи на обіцянку нагороди з неба, чоловік надає перевагу земним багатствам, що спонукає Ісуса до міркувань, які випливають з такого вибору. Ісус каже, що багатим складно увійти в Царство Боже, адже їм дуже важко полишити фальшиву безпеку, яка вибудовується в їхньому серці через володіння певним багатством.

Це зауваження Ісуса шокує апостолів, які вважають, що багатство є знаком Божого благословення. Отже, виникає питання: хто ж тоді може спастися? Ісус наголошує, що людина не може спасти саму себе, але Бог має силу зробити те, що по-людськи неможливо.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість усвідомлювати свою слабкість та здатність постійно черпати сили в Тобі…

Contemplatio (споглядання)

Що ж тоді можемо робити ми? Насамперед усвідомити свою слабкість і неміч, а потім після покаяння та навернення з вдячністю прийняти благодать нового життя, яке дарує нам Христос. Це також означає відповісти нашим довір’ям (таке біблійне значення слова «віра») на Божу вірність та нашою слабкою любов’ю на Його любов, яку Біблія окреслює терміном «агапе», а св. Павло характеризує її аж шістнадцятьма дієсловами (пор. 1 Кор 13). Це означає почати жити серцем, а не холодним розрахунком, дозволити собі спонтанність та людські почуття, вийшовши за межі установок і програм; відважитися жити Євангелієм: узяти свій хрест та піти слідами Христа, з любови дати себе навіть «розіп’ясти», полишивши людські уявлення про успіх і теорії про вдалий менеджмент життя; поставити Бога на перше місце, і тоді все інше стане на свої місця; бути собою, вільною людиною, у якій Бог бачить Свій образ, яка, дякуючи за кожен прожитий день, як мала дитина, уміє святкувати життя. «А Бог спроможний обсипати нас усякою благодаттю, щоб ми у всьому мали завжди те, що нам потрібне, та щоб нам ще й зосталось на всяке добре діло» (2 Кор 9:8).