30-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Поступове просвітлення (Мк 8:22−26)

Lectio (читання)

«Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять Йому сліпого та й просять Його, щоб Його доторкнувся. 23. Узявши ж сліпого за руку, вивів Він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш що-небудь? 24. Глянув той і каже: Бачу людей, наче б дерева ходячі! 25 Тоді знову поклав Він йому на очі руки, і той прозрів й одужав, і почав бачити все і здалека, і чітко. 26. І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь».

Коментар до тексту

Це зцілення називають унаочненою притчею. Щоб зрозуміти важливість цієї події та її значення, треба взяти до уваги контекст, тобто події, які випереджують це чудо та слідують за ним. На початку цієї глави читаємо, що Ісус удруге помножив хліби (Мр 8:1–13), але учні все-таки не усвідомили, Хто перебуває серед них, а фарисеї взагалі вимагали знаку від Ісуса, спокушаючи Його (Мр 8:14–21). Отже, два уривки, які випереджують сьогоднішнє зцілення сліпого, вказують на духовну сліпоту учнів та релігійних провідників народу. Після розповіді про оздоровлення незрячого читаємо про те, як в околицях Кесарії Филипової апостол Петро від імени всіх учнів визнає в Ісусі Христа − Месію, Якого очікували євреї (Мр 8:27–30). Варто зазначити, що Ісус відводить сліпого за село і в більш приватній атмосфері зцілює його, так само й учні, перебуваючи наодинці з Ісусом, отримують просвітлення й визнають у Ньому Месію.

Meditatio (розважання)

«Тоді знову поклав Він йому на очі руки, і той прозрів й одужав, і почав бачити все і здалека, і чітко». Є люди, які, на перший погляд, після першого дотику Христа назавжди змінили своє життя. До таких належить св. Павло, якого Ісус зустрів по дорозі до Дамаска (Ді 9:1–22). Проте приглянувшись до цієї події уважніше, мусимо визнати, що далі були й інші дотики: учня Ананії та християн (Ді 9:17–20), час, проведений наодинці в Аравії (Гал 1:7), – усе це сприяло повному просвітленню Павла та його цілковитому духовному переродженню.

Подібно й апостоли мусіли поступово доростати до усвідомлення таїнства присутности Бога в Ісусі, до розуміння Його місії, значення Його діяння та навчання. Вони відразу й радо пішли за Ісусом, але був потрібен час, щоб вони поволі зреклися своїх приземлених мрій і сподівань та відкрилися на горизонти, про які ніколи не мали найменшого уявлення.

Щось подібне відбулося і під час зцілення сліпого. Видається, що він колись бачив, бо після того, як Ісус слиною помазав йому очі, той сказав: «Бачу людей, наче б дерева ходячі!» (в. 24). Отже, він принаймні знав, як виглядають дерева, але потім осліп (як після гріхопадіння духовно осліпли Адам і Єва), тому Ісус поволі відкриває йому очі, дотик за дотиком, аж поки той не почав бачити чітко й далеко. Так само відбувається й наше зцілення і просвітлення у Христі: у Таїнстві Хрещення ми народжуємося до нового життя, а потім, приймаючи Святі Тайни, вслухаючись у Його Слово, поступово перемінюємо очі нашого серця, вчимося бачити світ і людей очима Ісуса.

Oratio (молитва)

Ісусе, просвічуй мій притемнений гріхом розум, щоб я бачив світ і людей Твоїми очима…

Contemplatio (споглядання)

Духовне життя, тобто життя у Христі, є шляхом одужання, поступового народження в нас нової людини − особи за Божим задумом. Якщо ми навчимося бачити світ крізь призму Євангелія Ісуса Христа, це означатиме, що ми насправді прозріли й бачимо все так, як повинна бачити людина.