Lectio (читання)
«Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, 20. додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до вʼязниці. 21. Коли ввесь народ хрестився, і коли Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, 22. і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на Нього, та залунав з неба голос: “Ти – Мій Син любий, Тебе Я вподобав”».
Коментар до тексту[1]
Цей уривок містить дві тематичні одиниці. Передусім Лука згадує про Ірода Антипу, сина Ірода Великого та Мальтаки (вв. 19–20). Після смерті Ірода Великого царство Ізраїлю було поділене між його синами, тож Ірод Антипа контролював Галилею та Перею (був тетрархом – володарем четвертої частини країни) від 4 р. до Хр. до 39 р. християнської ери. Ірод Антипа був вихований у Римі, тому від імені Риму міг наглядати за поганською Галилеєю (Мт 4:15), поблизу якої був розташований Декаполіс – союз десяти геленізованих міст. Як і його батько, він розбудував міста й більш-менш дотримувався єврейських практик. Євангелія двічі згадують про нього: уперше в контексті обезголовлення Йоана Хрестителя, який докоряв йому за співжиття з дружиною брата Ірода ІІ (його ще звали Филип) Іродіадою (Мт 14:3–12; Мр 6:14–29; Лк 9:7–9); удруге Ірод Антипа з’являється на сторінках Євангелія тоді, коли допитує Ісуса в Єрусалимі в часі Його Страстей (Лк 23:6–12).
Після цього Лука значно коротше, ніж Матей (Мт 3:13–17), описує хрещення Ісуса в Йордані (вв. 21–22), але він висвітлює дуже важливі елементи цієї події: Ісус приймає хрещення Йоана, Святий Дух сходить на Ісуса в голубиному виді, а голос Отця лунає з небес.
Meditatio (розважання)
«Залунав з неба голос: “Ти – Мій Син любий, Тебе Я вподобав”». Цей текст − не просто про об’явлення Пресвятої Тройці. Це текст про об’явлення динаміки життя Пресвятої Тройці, яке полягає в любові та довірі. Коли Адам і Єва втратили довіру до Бога через гріх, а відтак і любов до Нього, двері раю за ними зачинилися. Сталася страшна катастрофа: ті, які були створені на образ і подобу Божу й були покликані являти мудре і справедливе Боже правління у світі, відійшли від Божого задуму й повергли світ у хаос. Сваволя й егоїзм почали визначати життя наших прародичів, яке відтоді краще назвати існуванням.
Приходячи на Йордан, люди визнавали свої гріхи перед Йоаном і хрестилися в ріці на знак очищення подібно до того, як це робили язичники, приймаючи юдаїзм. Люди визнавали, що хоч вони і є генетичними нащадками Авраама, проте не змогли наслідувати його життя і зберегти вірність Союзові з Богом. Цей акт покаяння засвідчував, що євреї потребували Божого прощення так само, як і язичники: «Усі-бо згрішили й позбавлені слави Божої» (Рим 3:23).
Прийшовши на Йордан, Ісус не просто виявив співчуття зраненій гріхом людині. На Йордані Бог в Ісусі Христі виявив Своє милосердя та солідарність із понівеченою гріхом людиною. Бог приходить до нас там, де перебуваємо ми, приходить, щоб не тільки дарувати прощення, але вивести з хаосу нашого існування до нового життя й подарувати спасіння. Цей Новий Вихід здійснюватиметься у сповненому служіння та самопожертви житті Ісуса аж до Страстей, Воскресіння на третій день і Вознесіння на небо, щоб повернути людину до участі в Божому житті, повернути людству гідність і свідомість Божих дочок і синів, які, слухаючись Отця й виконуючи Його волю, зможуть жити життям, задля якого вони сотворені.
Oratio (молитва)
«Оповіщу про постанову. Господь сказав до Мене: “Син Мій Єси Ти, Я породив Тебе сьогодні”» (Пс 2:7).
Contemplatio (споглядання)
Євангеліє − це Добра Новина, це правда про наше життя, яким воно є сьогодні і яким є Божий задум щодо нього; це розповідь про те, яким воно може бути тоді, коли ми навчимося казати Богові «Так», як це робив Ісус.
[1] Коментар оснований на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Lk 3:19–22.
Дуже дякую вам отче за розважання!