Lectio (читання)
«Але як хтось вам скаже: “Це було жертвоване ідолам!” – не їжте з-за того, хто попередив вас, і сумління; 29. сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому-бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням? 30. Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую? 31. Чи ви, отже, їсте чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу! 32. Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви. 33. Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися. 11:1. Будьте моїми послідовниками, як і я – Христа. 2. Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам. 3. Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці – чоловік, а голова Христові – Бог. 4. Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову. 5. А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена. 6. Бо коли жінка не покривається, нехай обстрижеться. А коли сором жінці стригтися чи голитися, нехай покривається. 7. Чоловікові не слід покривати голову, він-бо − образ і слава Божа, жінка ж – слава чоловіка».
Коментар до тексту[1]
Цей уривок містить дві головні теми. Спочатку св. Павло говорить про те, що споживання м’яса, раніше принесеного в жертву ідолам, може стати причиною закидів сумління слабких у вірі людей. Апостол наголошує, що якщо хтось прямо каже, що м’ясо є частиною ідольських жертвоприношень, то в такому разі споживання може бути недобрим прикладом для сумління особи, яка це повідомила (в. 28). Павло вважає, що зрілі християни мають бути готові змінювати свої рішення навіть тоді, коли розуміють, що ідоли – ніщо, і можна споживати все, але задля слабкого сумління ближніх цього робити не варто (в. 29–30). Апостол закликає до відповідального життя у свободі, яке полягає в тому, щоб уникати недоброго прикладу (в. 32), а завжди свідчити іншим так, як це робить він (в. 33), адже прикладом для всіх християн є Сам Христос (1 Кор 11:1).
Наступні вірші (1 Кор 11:2–7) присвячені міркуванням про те, як треба поводитися під час літургійних зібрань. Тут Павло торкається питання, як на молитві мають бути одягнені жінки. Апостол говорить, що жінки на молитві повинні покривати свою голову. Варто розуміти, що тут Павло розмірковує в рамках тогочасної культури, яка доволі відрізняється від сучасної, а також говорить про ситуацію, обставини якої для нас не зовсім зрозумілі.
Meditatio (розважання)[2]
«А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову, бо це те саме, якби була обголена». У світі, у якому жив Павло, статева приналежність дуже визначала відмінності в одязі та зачісках. Існували непорушні соціальні стандарти і традиції, які це зумовлювали. Нам складно зрозуміти ці поради Павла, бо ми не до кінця знаємо про ситуацію, яка спричинила дискусію. Цілком можливо, що деякі жінки в Коринті надто буквально сприймали слова Павла про свободу та рівність у Христі всіх чоловіків і жінок (пор. Гал 3:28) і під час молитви вирішили не покривати голови, що було притаманним для того часу, можливо, вони взагалі вирішили розплітати своє волосся, щоб показати, що завдяки Христові вони вільні від традиційних соціальних обмежень, які були важливими атрибутами відмінностей між двома статями. Видається, апостол не одобрював такої поведінки на богослуженнях, але ми достеменно цього не знаємо. Також можливо, що з непокритою головою і розпущеним волоссям у Коринті могли ходити повії, тому така поведінка християнських жінок могла кидати тінь на всю християнську спільноту.
Для кращого розуміння напрямку думки Павла варто проінтерпретувати також інший вірш: «Хочу, щоб ви знали, що кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці – чоловік, а голова Христові – Бог» (в. 3). Коли апостол говорить про «головування», то має на увазі щось на зразок джерела. Тлом для розуміння цієї тези слугує розповідь про сотворення чоловіка і жінки в Бут 2. Імовірно, Павло хоче наголосити на тому, що під час богослужень чоловіки і жінки повинні зберігати свою первісну ідентичність і в такий спосіб прославляти Господа, Який створив чоловіків і жінок різними.
На думку апостола, у часі богослужень певною мірою відбувається відновлення творіння. Бог сотворив чоловіка і жінку та дав їм владу над світом (Сир 17:3; пор. Бут 1:26–28; Пс 6:4–8), якою знову обдаровує їх на богослуженнях, і тоді вони оновлюються й повертають собі статус, для якого були сотворені, а також втішаються своїми статевими відмінностями, які дарував їм Господь.
Oratio (молитва)
«Благословен Господь день у день: Бог, наш Спаситель, несе наш тягар!» (Пс 68:20).
Contemplatio (споглядання)
Листи Павла зумовлені його турботою про добро християнських спільнот. Апостол прагнув, щоб чоловіки і жінки поводилися гідно та щоб їхня поведінка не була згіршенням для оточення, головно для нехристиян. Цей та подібні тексти запрошують нас вчитися соціальної чутливості й контекстуального мислення та студіювати історично-культурний контекст Писання для його кращого розуміння. Сьогоднішній уривок також навчає, що завжди треба брати до уваги світогляд людей, серед яких живемо, думати, який приклад можемо їм дати, враховувати, що допомагає поширенню Доброї Новини, а що може творити перешкоди.
[1] Коментар до тексту оснований на M. T. Getty, C. Osiek, Paul and His Writings, In The Catholic Study Bible. Oxford University Press. Third. Ed. 2016, P. 1614.
[2] Розважання основане на T. Wright. Paul for Everyone. 1 Corinthians London SPCK, Westminster John Knox Press 2004, P. 139–142.
Слава Ісусу Христу!
Щиро дякую отче Юрію за цікаве пояснення повчань апостола Павла з даного фрагменту послання.
Для мене є цікаво, які акценти ставив апостол Павло у своєму повчанні до своїх сучасників- християн, щоб глибше зрозуміти ті труднощі, які виникали в той час, бо в сучасному християнстві, теж вистачає труднощів. І їх треба вирішувати на досвіді повчань апостола.
Божої вам помочі у вашій праці!!!
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!