П’ятий тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Приймати один одного (Рим 15:7–16)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу. 8. Кажу-бо, що Христос став слугою обрізання ради Божої правди, щоб здійснити обітниці, які було дано отцям, 9. а погани щоб прославили Бога за Його милосердя, як написано: “Тож прославлятиму Тебе серед народів, співатиму імені Твоєму!” 10. І знову каже: “Возрадуйтеся, погани, з Його народом!” 11. І знову: “Хваліте Господа, усі народи! Нехай Його виславляють усі люди!” 12. І ще каже Ісая: “Буде паросток Єссея, що встане панувати над народами. На Нього будуть надіятись народи”. 13. Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії силою Духа Святого. 14. А і я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. 15. А коли я подекуди трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам, завдяки благодаті, яка дана мені Богом 16. на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами й виконував священницьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі».

Коментар до тексту

Сьогоднішній уривок − фрагмент практичної частини послання (Рим 12–15:13), у якій апостол Павло навчає вірних у Римі жити за благодаттю, яку вони отримали в Ісусі Христі (Рим 1–11). Цей уривок містить продовження заохочень апостола, у яких він просить християн, що походять з язичництва (часто називає їх «сильними»), бути вирозуміли до своїх співбратів, які навернулися до християнства з юдаїзму (зважаючи на їхню прив’язаність до різних приписів Закону Мойсея, називає їх «слабкими»). На думку Павла, Бог віддавна запланував спасіння язичників, і тепер, коли вони живуть новим життям, повинні мати належну повагу до тих, які були виховані в юдаїзмі, але тепер творять з ними одну спільноту учнів Ісуса. Апостол декілька разів цитує Старий Завіт (в. 9 – Пс 18:49; в. 10 – Втор 32:43; в. 12 – Іс 11:10), щоб продемонструвати, що за Божим планом Месія мав бути посланий не тільки до народу Ізраїлю, але й щоб бути володарем над язичниками, реалізувати Своє правління над усіма народами землі.

Meditatio (розважання)

«Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу». Ставлення Христа до нас показує, як ми повинні поводитися з іншими людьми. Насправді ми не мали чим хвалитися, але Бог, незважаючи на наші гріхи, зробив усе можливе, щоб ми жили життям, гідним людини. Святий Павло каже: «Усі-бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24. і оправдуються даром Його ласкою, що через відкуплення в Ісусі Христі» (Рим 3:23–24). Христос не відрікся від нас і не сказав, що ми вже ні на що не здатні. Він, як каже євангелист Йоан, «полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13:1), і ця Божа любов повернула нам славу, втрачену через гріх, повернула нам нашу гідність, повернула майбутнє.

Становище людини, яка через гріх втратила свою гідність, відпала від Божої слави, було настільки жалюгідне, що його навіть важко зобразити. Людина пішла в протилежному напрямку від життя, для якого була створена. Описуючи сумний стан людства, апостол Павло каже: «Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, 10. ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники Царства Божого не успадкують. 11. І такими з вас деякі були, але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога» (1 Кор 6:9–11).

У попередній главі апостол заохочує: «Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки» (Рим 14:1). Павло не каже виховувати слабкого у вірі чи давати йому випробувальний термін, а просто «приймати». Наше ставлення до людей дає їм змогу рости. У Лк 15 є три притчі (про заблукану вівцю – 15:1–7; загублену драхму – 15:8–10; блудного сина – 15:11–32), які дуже промовисто зображають Боже ставлення до нас, показують, як Бог приймає кожну людину. Цікаво, що книжники й фарисеї закидали Ісусові оце прийняття зранених гріхом людей: «Усі митарі й грішники приходили до Нього, щоб Його почути. 2. А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними”» (Лк 15:1–2).

Oratio (молитва)

«Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву й вельми милостивий» (Пс 103:8).

Contemplatio (споглядання)

Том Райт часто повторює, що Євангеліє − це Добра Новина, а не добра порада. Євангеліє розповідає про те, що Бог зробив для спасіння кожної людини через Страсті й Воскресіння Ісуса Христа. Тому ми повинні навчитися користати з благодаті, явленої нам в Ісусі Христі, і своїм прикладом життя заохочувати інших приймати цю благодать. Євангеліє дає нам приклад нового ставлення до інших. Живучи новим життям у Христі, ми вчимося від нашого Господа служити братам і сестрам, вчимося терпеливості й вирозуміння, щоб приймати людей такими, якими вони є, і просто їх любити. Тільки така поведінка буде належною відповіддю на Божі дари, і тоді люди, діткнені нашим свідченням і ставленням, зможуть також зростати у Христі.