П’ятий тиждень Великого посту. Четвер. Путь праведних (Прип 16:17–17:17)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Путь праведних – від зла відступити, | душу свою збереже, хто на путь свою вважає. 18. Погибелі передує гординя, | падінню ж – бундючний дух. 19. Ліпше бути тихим із смиренними, | ніж з гордими ділити здобич. 20. Хто вважає на слово, той знаходить добро, | хто покладається на Господа, той щасливий. 21. Розумним назвуть того, хто мудрий серцем, | ласкавість уст дає наука. 22. Розум – джерело життя тим, хто його має, | а дурнота – безумних кара. 23. Серце мудрого його уста навчає | і губам його додає знання. 24. Приємна мова – стільник меду, | солодощі для душі і лік для тіла. 25. Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їхній – дорога смерти. 26. Голод працівника працює для нього, | бо його рот примушує до того. 27. Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий. 28. Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює. 29. Насильник зводить сусіда свого | і веде його на путь недобру. 30. Хто мружить очі, той хитрощі має на думці, | а хто закусує губи, той зла накоїв. 31. Сиве волосся – вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі. 32. Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. 33. У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок. 17:1. Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода. 2. Розумний слуга старшує над ганебним сином, | із братами він розділить спадщину. 3. Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце. 4. Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика. 5. Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає, | і хто нещастю радий, той не уникне кари. 6. Вінець старих людей – сини синів, | слава ж дітей – їхні батьки. 7. Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві – уста брехливі. 8. Гостинець – самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувся він, матиме щастя. 9. Хто провину покриває, той любови шукає, | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. 10. Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів. 11. Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел. 12. Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, у якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє. 13. Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде. 14. Почати сварку – немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка. 15. І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві. 16. Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. 17. Друг любить протягом усього часу, | він братом буде, коли спаде нещастя».

Коментар до тексту

Цей уривок − частина великої збірки приповідок та афоризмів царя й мудреця Ізраїлю Соломона (10:1–22:16), у якій він роздумує над практичними аспектами щоденного життя людини. Соломон зауважує, наскільки поведінка людей відповідає Божому порядку, що найчастіше відображено в нормальних стосунках, і ненав’язливо дає поради та оцінки, які кожна мудра особа приймає з вдячністю як промінь світла в сутінках життя. Скажімо, вв. 16–33 (16-ї глави) об’єднує тема мудрої або немудрої поведінки. Соломон демонструє, що дії людини залежать від того, чим наповнене її внутрішнє життя, що знаходиться у серці людини, які її справжні пріоритети – мудрість чи матеріальне багатство, гордість чи смирення, праведність чи нечестиві наміри і вчинки. Кільканадцять приповідок 17-ї глави торкаються різноманітних тем – від праці задля шматка хліба до второпної поведінки в різних ситуаціях та поцінування справжньої дружби.

Meditatio (розважання)[1]

«Путь праведних – від зла відступити, | душу свою збереже, хто на путь свою вважає». Поняття «путь» автор передає за допомогою слова «מְסִלָּה / mesilla», що означає дорогу, розташовану вище над землею, ця дорога не має перешкод, у сучасному розумінні це автострада. Це вказує на те, що праведне життя подібне до доброї автостради – така дорога завжди пролягає над заплутаними й болотистими стежками, добре вимощена й укріплена.

Цікаво, що на означення «праведних» Соломон вживає поняття «יָשַׁר / yashar», яке дослівно означає «прямий», «невигнутий», «справедливий». Метафорично воно позначує особу, яка є морально цілісною та чесною. Чесна, відверта та нелукава людина здебільшого вибирає прямі дороги й не наближається до зла, бо зважає на свої рішення й дії – «на путь свою вважає». Така особа «душу свою збереже».

Трохи далі у книзі Приповідок Соломон каже: «Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре» (19:16). Навчання Ісуса, вміщене на сторінках Євангелій Нового Завіту, − це «слова життя вічного» (Йо 6:68). Щоб жити справжнім життям у повноті свободи та гідності людини, треба жити цими словами. Євангелист Йоан запрошує нас відкритися з вірою на це Слово, Яке було Богом (Йо 1:1) і «стало тілом, і оселилося між нами» (Йо 1:14). Це Слово − Ісус Христос, Який здійснив численні чудеса, богослови називають їх початком нового творіння, і вони записані в Євангелії для того, «щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, щоб мали життя в Його ім’я» (Йо 20:31).

Oratio (молитва)

«Вкажи мені, о Господи, Твої дороги, навчи мене, де Твої стежки» (Пс 25:4).

Contemplatio (споглядання)

Пояснюючи мету Свого приходу на землю, Ісус Христос каже: «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали» (Йо 10:10). У Своїй Прощальній промові Він стверджує: «Я – Путь, Істина і Життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Йо 14:6). Дуже важливо пізнати цю «Путь», щоб жити Істиною, а отже − справжнім Життям…

---

[1] Деякі думки в розважанні основані на: W. D. Reyburn, E. McG. Fry. A Handbook on Proverbs. New York: United Bible Societies 1994, P. 355; The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 16:17. (Logos 9 Electronic edition 2021).