Lectio (читання)
«Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2. щоб решту часу жити в тілі не за людськими похотями, а за волею Божою. 3. Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів. 4. У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять. 5. Але за це вони здадуть рахунок Тому, Хто готов судити живих і мертвих. 6. На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі Духом. 7. Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов. 8. Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває! 9. Будьте гостинні один до одного – без нарікання. 10. Служіть один одному кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11. Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише в дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, Якому слава й сила по вічні віки! Амінь».
Коментар до тексту[1]
У Першому соборному посланні св. Петра найбільше серед усіх послань Нового Завіту порушується тема страждання християн. Можуть бути різні причини страждань, але вірні все-таки повинні шукати сили для витривання в доброму, наснаги й терпеливості для щоденного свідчення у Христі. Саме тому в першій частині цього уривку (вв. 1–6) апостол заохочує своїх адресатів жити святим життям, очікуючи швидкої Парусії та Останнього суду. На практиці це означає остерігатися гріховних доріг і в усьому наслідувати Христа, щоб у такий спосіб залишитися вірним Богові та витримати натиск страждань. Перший вірш цього уривку може мати подвійне значення: коли віруючі страждають заради Христа, тоді вони долають силу гріха; коли люди починають вірити у Христа і єднаються з Ним у Тайні Хрещення, тоді вони долають поневолюючу силу гріха. Так чи так ми всі постанемо перед Божим Судом − і ті, які вже померли (в. 6), і ті, які ще живуть, а Бог справедливо судитиме вчинки всіх людей. У другій частині уривку (вв. 7–11) св. Петро ще раз пригадує вірним про близький прихід Господа, щоб заохотити їх до активних і правильних учинків щодо ближніх.
Meditatio (розважання)
«Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» Цей заклик апостол будує на твердженні з книги Приповідок: «Ненависть сварки роздуває, а любов гріхи всі покриває» (Прип 10:12). Цим висловлюванням він потверджує силу й ефективність християнської любові. Коли посварені та зранені у стосунках люди заходять у тупики життя, то саме любов, яка черпає силу у Христі, може спричинити прощення та примирення. Цікаво говорить і св. Яків: «Хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє» (Як 5:20). Мені видається, що навернути когось означає ніщо інше, як торкнути серце цієї особи любов’ю і водночас відкрити її серце до життя, тобто до любові.
Головною причиною створення світу і людей, початку і тривання Історії спасіння, виникнення й поширення християнства є Божа любов, кульмінація якої − жертва Ісуса на Хресті. Тема Божої любові, з якої випливає християнська любов, із плином часу стала дуже «заїждженою», інколи надто пафосною, а подекуди навіть лицемірною, тому для багатьох людей небажаною або ж неприйнятною. Але так трапляється тільки тоді, коли любов не є справжньою, тоді карикатура на любов відштовхує і викликає відразу.
Раннє християнство вижило серед ворожості цього світу завдяки Божій благодаті, яка актуалізувалася в любові як між членами християнських громад, так і щодо осіб, які перебували поза спільнотою. Слова Ісуса, сказані на Тайній Вечері, стали дороговказом для Його учнів: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! 35. З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо 13:34–35). І цю думку апостол Йоан передав своїм учням: «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав Свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йо 3:16).
Oratio (молитва)
«Хто мудрий, хай запримітить оці речі і хай зрозуміє милості Господні» (Пс 107:43).
Contemplatio (споглядання)
Св. Павло у різних своїх посланнях заохочував вірних до любові, яка єдина могла зберегти й зміцнити дуже слабкі та різношерсті християнські спільноти: «Ви бо, брати, покликані до свободи, аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности, але любов’ю служіть один одному. 14. Увесь бо Закон міститься в цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”» (Гал 5:13–14); «А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости» (Кол 3:14). Гимн про любов у 1 Кор 13 дуже гарно демонструє, якою повинна бути християнська любов.
[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Pet 4:1–11.
Дякую!!
Дуже дякую
Слава Ісусу Христу! Щиро вдячний Вам! ?
Слава Ісусу Христу!
Безмежно вдячний вам отче Юрію за пояснення до сьогоднішнього читання.
З великим задоволенням читаю ваш коментар і,ніби,приймаєш певний вітамін,щоб потім мати силу і відвагу та вчитися жити християнською любов*ю в цьому світі.
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!