31-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Боже Слово – закон свободи (Як 1:19–27)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, 20. бо гнів людини не чинить справедливости Божої. 21. Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть із покірністю посаджене Слово, що може спасти ваші душі. 22. Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. 23. Бо хто лише слухає Слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: 24. ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. 25. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває не як слухач-забудько, а як виконавець діла, той щасливий у ділі своїм. 26. Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. 27. Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу».

Коментар до тексту[1]

Хоча послання Якова адресоване усім вірним, його первісною цільовою аудиторією були християни, навернені з юдаїзму, тобто особи єврейського походження, які на той час проживали поза землею Ізраїлю, можливо, у Сирії та Малій Азії (територія сучасної Туреччини). Апостол хоче, щоб його адресати зберігали найвищі стандарти єврейського морального вчення, а також демонстрували, що слідування за Ісусом означає втілення праведності та Божої мудрості. Саме таке життя має стати потужним свідченням для їхніх одноплемінників євреїв у діаспорі.

Св. Яків навчає, що гнів не творить праведної поведінки, якої Бог вимагає від людини (в. 19–20). Учні Ісуса повинні звільнятися від усякого бруду та злоби, а натомість прихиляти своє серце до Божого Слова, яке може зродити в них плоди праведності та звільнити їх від грядучого суду (в. 21). До того ж справжні учні Ісуса повинні не тільки слухати Слово, але й виконувати його (вв. 22–25). Уривок завершується двома афоризмами на тему істинного поклоніння (побожності): необхідність стримувати свій язик (в. 26), опіка над вразливими особами – сиротами та вдовами, а також моральна поведінка, протилежна до стандартів світу (в. 27).

Meditatio (розважання)

«Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи». Якщо ми не дозволяємо Божому Слову проростати в нашому серці, тоді там зароджується гнів, непотрібна балакучість та загалом усякий непотріб, про що св. Яків згадує у вв. 19–21. Святе місце порожнім не буває. Ісус каже, що коли ми духовно спимо, коли Боже Слово не колоситься в нашому серці, тоді приходить ворог і поміж пшеницю сіє кукіль (Мт 13:25), унаслідок чого наше життя розривають різні пристрасті.

Вислови апостола Якова у вв. 22–25 про наше ставлення до Слова перегукуються з навчанням Ісуса Христа, яким Він завершує Нагірну проповідь: «Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. 25. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. 26. А кожний, хто слухає ці Мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. 27. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика» (Мт 7:24–27).

Яків стверджує, що Слово є «досконалим законом свободи» (в. 25), який далі в наративі послання названий також «законом царським» (Євр 2:8) та ще раз «законом свободи» (Євр 2:10). Для єврейського мислення Якова Закон насамперед означає заповідь любові ближнього: «Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: Я – Господь» (Лев 19:18) та Декалог (Вих 20). Для нього Закон – це щось, що унормовує стосунки між людьми, і його призначення не зводиться до дотримання ритуальних обрядів, він слугує для того, щоб отримати Божу ласку. Тому заглиблення у Слово та впровадження його у своє щоденне життя є нагодою до реалізації справжньої особистої свободи, яка водночас приносить користь ближнім.

Oratio (молитва)

«Бо Господнє Слово праве, і всяке діло Його – вірне» (Пс 33:4).

Contemplatio (споглядання)

Сучасні демократичні суспільства дуже чутливі, коли заходить мова про людські права та свободи. Св. Яків пояснює, що справжнє значення та ціль свободи віднаходимо у Божому Слові. Час, проведений у роздумах над Словом, дає необхідний духовний поштовх для реалізації нашої свободи, яка приносить щедрий плід, – відбувається наш особистий розвиток, скріплюється суспільна гармонія, а відтак і наші ближні мають з того велику користь…

---

[1] Коментар до тексту та деякі думки в розважанні основані на N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 741–743.