32-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Важливість та сила слова (Як 3:1–10)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо, 2. бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло. 3. Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. 4. А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника. 5. Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! 6. І язик – вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним. 7. Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. 8. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. 9. Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. 10. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було».

Коментар до тексту

На початку цього уривку апостол Яків попереджає вчителів, що в часі Останнього суду, тобто в День Парусії Господа нашого Ісуса Христа, вони будуть піддані значно серйознішому іспитові своєї діяльності, ніж інші люди (в. 1). Далі апостол пояснює, що досить складно бути досконалим у мовленні (в. 2). Як приклад він наводить декілька ілюстрацій (вуздечка коня, кермо корабля, невеликий вогонь), щоб наголосити на необхідності дотримуватися дисципліни та контролю над мовою. Приручити тварину легко, але приручити язик значно складніше. Язик може благословляти, але й проклинати, однак те саме джерело не може одночасно давати прісну й солону воду. Як навчав Ісус, слова, які ми вживаємо, вказують на внутрішній стан особи (вв. 3–10; пор. Мк 7:21)[1].

Meditatio (розважання)

«Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло». Це повчання про етику мови апостола Якова можна розглядати і як заклик до вчителів та провідників у християнських спільнотах, щоб вони особливо вважали на свою мову, і як звернення до всіх віруючих, покликаних до доброго свідчення назовні. У Своїй Нагірній проповіді Ісус сказав, що мова Його учнів повинна бути лаконічною та відповідальною, а головно без усяких клятв: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, а що більше цього − те від лихого» (Мт 5:37). Контроль мови вказує на внутрішній контроль, а здатність опановувати свої емоції – на певну розсудливість і зрілість особи.

Наша мова та наші вчинки тісно пов’язані між собою, хоча ми не завжди можемо це усвідомлювати. Тому апостол Петро заохочує: «Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише в дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, Якому слава й сила по вічні віки! Амінь» (1 Пт 4:11). Апостол Павло пропонує доволі зрозумілий та ефективний принцип: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу! 32. Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви. 33. Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися» (1 Кор 10:31–33).

Мова та слова можуть надихати, а можуть і знеохочувати, давати надію або ж її позбавляти. В Ісусі Христі Бог Сам промовив до нас мовою любові, приязні, солідарності, милосердя, але також суду на всяку нечисть, фальш, лукавство і несправедливість. Саме тому Йоан каже, що Ісус є дієвим Словом Отця. Через це мова християн також повинна бути життєдайною та життєствердною. У своєму духовному заповіті, звертаючись до учня Тимотея, Павло пише: «Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди» (2 Тим 2:15). На початку цього послання св. Яків пригадує про служіння Бога всім людям через навчання Свого Сина Ісуса Христа: «Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками Його створінь» (Як 1:18).

Oratio (молитва)

«Я в моїм серці сховав Твоє Слово, щоб не згрішити проти Тебе» (Пс 119:11).

Contemplatio (споглядання)

Св. Павло каже: «Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні» (1 Кор 3:16). Чим більше ми наповнюємося Божим Словом, тим змістовнішою стає наша мова, яка потрохи стає словом, що породжує віру, скріплює надію та свідчить про любов…

---

[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 746.