Lectio (читання)
«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. 2. Тому в ньому й зітхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло, 3. якщо будемо ще вдягнені, а не нагі. 4. Доки ми в цім наметі, стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям. 5. Бог же, що створив нас саме для цього, Він дав нам завдаток Духа. 6. Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа, 7. – бо ходимо вірою, а не видінням, – 8. ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа. 9. Тому й намагаємося з усіх сил Йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. 10. Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле».
Коментар до тексту
У цьому уривку апостол Павло продовжує висловлювати свою надію у воскресіння та нашу майбутню небесну славу – саме така віра дає йому впевненість та відчуття безпеки посеред випробувань апостольського служіння. Апостол використовує різні порівняння, щоби вказати на контраст, який існує між життям теперішнім та майбутнім: тепер ми живемо, ніби у наметі, який є крихким і тимчасовим вмістилищем, але нас очікує вічне житло (в. 1); наше смертне життя після воскресіння зодягнеться в безсмертя (вв. 2–4; цю тезу Павло пояснює у 1 Кор 15:42–44). Розвиваючи цю думку в наступних віршах, Павло каже, що тепер ми живемо, керуючись нашою вірою, і ще не бачимо Бога, але пізніше побачимо Його обличчям до обличчя (2 Кор 5:6–7; пор. 1 Кор 13:12)[1].
Meditatio (розважання)
«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі». У Біблії часто подибуємо порівняння земного життя з крихким та непостійним житлом. Тут Павло, щоб підкреслити тимчасовість теперішнього стану людини, використовує слово «намет». Це вказує, що життя у такій подобі, як воно є зараз, коротке й тимчасове. Пророк Ісая зі смутком стверджує: «Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, немов намет пастуший. Немов той ткач, життя моє згортаю: він відтинає мене від основи. Від дня до ночі ти мене викінчуєш» (Іс 38:12). Апостол Петро каже, що життя саме в такому тілі, яке підвладне тлінню, доведеться залишити: «Вважаю за справедливе, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими попередженнями, 14. знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив» (2 Пт 1:13–14)[2].
Наше теперішнє тіло через гріхопадіння прародичів піддане смерті і тлінню, а наш вічний дух залишає тіло у час смерті, що є страшним потрясінням для кожної особи на всіх її рівнях. Павло каже, що «маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас» (2 Кор 4:7). Вислів апостола «Будинок нерукотворний, вічний на небі» вказує, що у часі Парусії ми воскреснемо й отримаємо тілá, подібні до Тіла воскреслого і прославленого Христа (1 Кор 15:50–54).
Завдяки Смерті та Воскресінню Ісуса Христа у часі Його Парусії (Другого славного приходу) ми усі воскреснемо до життя у небесній славі. «Коли цей прихід станеться, всі лінії історії зійдуться в одній точці, і відтак усі незбагненні події з історії Ізраїлю, Церкви та історії світу (історії язичників) віднайдуть своє сповнення у Господі нашому Ісусі Христі (відбудеться об’єднання небесного і земного), а історичний час з усіма компонентами його труднощів і перипетій преобразиться у вічності – у Біблійному розумінні не просто безконечності, але насамперед житті в абсолютно іншій якості, над якою смерть і тління не мають влади. Біблія називає цей момент шлюбом неба і землі (Од 21–22)»[3].
Oratio (молитва)
«Ти радою Твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу» (Пс 73:24).
Contemplatio (споглядання)
1 Кор 15 – глава, повністю присвячена темі воскресіння, і тому її часто називають «Євангелією Воскресіння». Поміж багатьма аспектами, які стосуються теми воскресіння і які тут чудово пояснює Павло, він також говорить про тіло фізичне і тіло духовне. Прикметники, якими тут послуговується Павло, вказують зовсім не на матеріал, з якого зроблений предмет, а на те, що рухає предметом. Тут немає протиставлення «фізичного» «духовному» в сучасному розумінні слова, але Павло протиставляє «фізичне» тіло, урухомлене звичайною людською енергією (можна назвати його «природним» тілом), «новому тілу», яким рухає Дух Божий: воно «духовне» тому, що його наповнює й оживляє Дух. Саме таке тіло ми отримаємо у часі воскресіння. Завдатком нашого нетлінного життя є присутність Святого Духа у нас. У Посланні до Римлян Павло каже: «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить. 10. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. 11. І коли Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим 8:9–11)[4].
[1] The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Corinthians. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 149.
[2] Там само. – С. 149.
[3] Юрій Щурко «Термінологія та богослов’я часу в Біблії». Обрії науки ІІ. Історії часу / за редакцією Ю. Головача, Я. Грицака та Б. Новосядлого. Львів: Український католицький університет, 2020, С. 81.
[4] Найкращий аналіз 1 Кор 15, на мою думку, представлено в N. T. Wright, The Resurection of the Son of God.Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis 2003, P. 312–361.
Дякую
Духу Святий,оживи мене,веди мене
Дякую щиро Вам!?