21-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Уся Божа повнота в Ісусі (Кол 1:18–23)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Він також Голова Тіла, тобто Церкви. Він – Начало, Первородний із мертвих, так, щоб у всьому Він мав першенство, 19. бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому 20. і щоб через Нього примирити із Собою все чи то земне, а чи небесне, установивши мир Кров’ю Його Хреста. 21. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги Йому думкою та лихими вчинками, 22. тепер Він примирив на смертнім Його Тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед Собою. 23. Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою».

Коментар до тексту

Багато дослідників вважає, що підставою написання цього послання була своєрідна «колоська єресь» – певний синкретичний рух, який поєднував юдейські ритуали (2:16) з деякими концепціями поганської міфології й філософії (2:8; 18). Християнству загрожувала небезпека перетворитися в теософські або гностичні домисли про «стихії світу». Під «стихіями світу» розумілися ангельські істоти, які проявляють свою владу над тими, хто підкоряється їм через народження або долю. Лжевчителі запевняли: християни повинні не тільки поклонятися Христові, але й почитати ці сотворіння (2:18). Отож серйозність колоської єресі полягала в тому, що в ній втрачалася абсолютна перевага Христа як єдиного Посередника й Відкупителя. Павло підкреслює унікальність Христа, описуючи його як Главу космосу й Церкви (1:15–20 – тому для кращого розуміння цей уривок треба читати, починаючи з 1:15 і далі), у Ньому живе вся повнота Божа, і завдяки Його Смерті та Воскресінню була здобута вирішальна й остаточна перемога над всіма ворожими силами (2:9–15). По суті, у 1:1– 3:4 міститься найповніший виклад навчання Павла про особу Христа до Втілення (пор. 1 Кор 8:6).Син – Образ невидимого Бога, Первородний усякого створіння, бо в Ньому було створене все, що на небі й на землі, видиме й невидиме (1:15–20). Через діяння Христа ми звільняємося від страху перед усіма тими ворожими силами, які раніше мали над нами владу, та від тягарів наших провин (1:15–17)[1].

Meditatio (розважання)

«Він також Голова Тіла, тобто Церкви. Він – Начало, Первородний із мертвих, так, щоб у всьому Він мав першенство, 19. бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому». Тут варто зазначити одну важливу деталь, підкреслену у в. 18. «Деякі намагалися стверджувати, що “первісток” має тут буквальне значення, тобто означає того, хто народився за порядком, або першу створену істоту. Такий текст, очевидно, був вигідний для аріанських перекладачів, які хотіли знайти доказ у Писанні, що Ісус є “меншим божеством”, ніж Отець, а отже, “створеною істотою”. Та думаю, навряд чи христологічні суперечки IV століття – це те, що мав тут на увазі Павло. По-перше, варто зауважити, що “первісток” − це радше статус, а не фактичний порядок народження. Бог називає Ізраїль своїм первістком у декількох текстах (напр. Вих 4:22; Єр. 31:9; 4 Ез 6:58), цю номінацію також вжито щодо царя, який гряде (Пс 89:27). Зазвичай чоловік “первісток” у домі призначався спадкоємцем, навіть якщо не був фактичним біологічним сином сім’ї, а був усиновлений. По-друге, якби Павло хотів описати Ісуса як небесну істоту, як ангела, якого Бог створив першим, то доцільніше було би вжити слова prōtoktistos (“створений першим”) або prōtoplastos (“уперше створений”). По-третє, вважаю, що головний акцент Павла в тому, що Ісус є владою Отця як над творінням (Кол 1:15), так і над новим творінням (Кол 1:18). Іншими словами, Ісус має найвищу владу над творінням і спасінням!»[2].

Гимн у Кол 1:15–20 вказує на абсолютну владу та перевагу Ісуса над усіма владами й силами – людьскими і будь-якими іншими. Цей гимн є фундаментом для всього викладу в листі далі, а не тільки для вв. 21–23, у яких Павло прагне, щоб колосяни усвідомили послання цього гимну та застосували його до свого щоденного життя. Предвічний Володар світу став людським Володарем світу, і цим Він повною мірою уможливив, щоб очі світу побачили Бога, людський образ Якого він тепер почав носити. Павло заявляє, що ця Євангелія вже проголошувалася всьому творінню (1:23). Це може означати лише те, що зі Смертю та Воскресінням Ісуса засуджено старий світ, а народився новий світ, і все творіння якось це знає[3].

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за усю повноту життя, яку отримуємо в Тобі…

Contemplatio (споглядання)

На початку книги Одкровення Йоана читаємо: «Йоан сімом Церквам, які в Азії: Благодать вам і мир від Того, Хто єсть, і Хто був, і Хто приходить; і від сімох духів, які перед престолом Його, 5. і від Ісуса Христа, що є Свідок вірний, Первісток із мертвих і Володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших Кров’ю Своєю, 6. і зробив нас царством священників Богові й Отцеві Своєму, Йому слава і влада на віки вічні! Амінь» (Од 1:4–6). У Пролозі до свого Євангелія Йоан також каже про Ісуса: «Від Його повноти прийняли всі ми благодать за благодать. 17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. 18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, Той об’явив» (Йо 1:16–18). Настільки ми усвідомлюємо цю повноту спасіння та нового життя, які отримуємо в Ісусі Христі, та радіємо усім, що в Ньому отримали?

---

[1] B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 267–268.

[2] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 462–463.

[3] Там само. – P. 463–464.