Lectio (читання)
«Отож кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більше не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18. бувши запаморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. 20. Та ви не так Христа вивчили, 21. як це про Нього чули й були навчилися у Ньому, як то воно справді є в Ісусі. 22. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. а відновитись духом вашого ума 24. й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. 25. Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени».
Коментар до тексту
Цей уривок − частина другої половини Послання до Ефесян, у якій апостол Павло навчає, як жити спасінням – новим життям, яке ми отримали у Христі. Продовжуючи розпочату в попередньому уривку тему єдності в Церкві, Павло закликає віруючих назавжди залишити старий спосіб життя, яким вони жили до зустрічі з Христом. Апостол пригадує їм їхнє безперспективне та віддалене від Бога життя (вв. 17–19) і заохочує «скинути з себе» у мисленні та поведінці стару людину, позаяк вони духовно були народжені у Христі для нового життя у Бозі (вв. 20–24). Тепер, як члени одного Христового Тіла – Церкви, віруючі повинні жити у правді (в. 25).
Meditatio (розважання)
«Вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23. а відновитись духом вашого ума 24. й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди». Стара людина – це людина, яка відійшла від Бога через гріхопадіння, і тому всебічно деградувала. Така людина у своєму щоденному житті керується пристрастями та інстинктами. Вислів «стара людина» (в. 22), по суті, персоніфікує спосіб життя до зустрічі з Христом, яке було поступовим самознищенням. Це «попереднє життя» (в. 22) перебувало під впливом сатани, бажань плоті та стандартів світу (пор. Еф 2:1–3), його підсумок − не тільки моральне розкладання (1 Кор 15:33), воно штовхало людину до вічної смерті (1 Кор 15:42, 50, 53–54; Рим 6:21–23), не кажучи вже про тілесну (Бут 2:17; 3:3, 19; 5:5, 8, 11)[1].
Бог, однак, має для людини іншу перспективу. Трохи раніше у цьому ж посланні Павло каже: «Бо ми − Його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф 2:10). Закликаючи «відновитись духом вашого ума», апостол вказує на те, що насправді означає «скинути з себе стару людину» та стати особою, яка керується цілком іншим мисленням – таким, яке мав Христос. Про таке нове мислення та новий характер особи, відновленої у Христі, Павло згадує у різних своїх посланнях: «Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом» (Рим 15:5); «Уважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом» (Кол 2:8).
Наша мета, яка випливає з Божого бажання, – «одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди». У Тайні Хрещення ми скидаємо із себе стару людину й зодягаємося у нову – вмираємо з Христом для нашої старої людини і народжуємося в Ньому до нового життя. По суті, «зодягаючись у Христа», ми стаємо християнами – такими людьми, якими бачив нас Бог, коли творив людину на Свій образ і подобу. Нова людина у всьому подібна до свого Творця – вона живе святим життям (Павло хоч і писав грецькою, але думав єврейськими категоріями, тому під святістю – євр. קֹדֶשׁ / kadosh – також мав на увазі «інакшість», «відокремленість від цього світу і присвяту для Бога»), яке відрізняється від стандартів зіпсованого світу та відображає життя самого Бога. Святість людини виявляється через праведність / справедливість – правильні стосунки з Богом і ближніми. Грецьке поняття «δικαιοσύνη / dikaiosyne», яке тут використовує Павло на означення «справедливості», є перекладом єврейського «צְדָקָה / tsedaqa», яке позначує Божий порядок у світі, інакше кажучи, Божий задум для світу.
Oratio (молитва)
«Бо Ти – скеля моя і моя твердиня, і ради імени Твого веди мене та керуй мною» (Пс 31:4).
Contemplatio (споглядання)
Звільнення від старого способу життя не завжди стається в одну мить, здебільшого це тривалий процес. Таке звільнення здійснюється через пізнання Христа, або, за українським перекладом о. Івана Хоменка, «вивчення Христа», тобто пізнання Його Особи як взірця для своєї поведінки. Це стає можливим, каже делікатно Павло, «якщо ми дійсно чули про Нього і були навчені у Ньому» – саме таке дослівне значення Еф 4:21[2].
[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 771.
[2] Там само. – P. 771.
Дякую
Дякую, отче!
Дякую Вам! ?
Дякую
Дякую вам отче 🙏