Lectio (читання)
«Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до Нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до Його ніг, а Він зціляв їх. 31. І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, і прославляли Бога Ізраїлю».
Коментар до тексту
Ісус залишає околиці Тиру та Сидону (територія сучасного Ливану) і повертається до місцевості над Галилейським морем, можливо, йдеться про північно-східну частину Святої Землі, яка сьогодні відома під назвою Голанські висоти[1]. Цю територію також населяли язичники, які приходили до Ісуса зі своїми життєвими хрестами. У відповідь Ісус зціляв усіх. У 30-му вірші знаходимо підсумок чудотворної діяльності Ісуса, і він пригадує три попередні, які Матей уже робив у цьому Євангелії, вказуючи на місію Христа серед Ізраїлю: 4:32−35, 9:35−36, 14:35−36. Діяльність Ісуса в цьому місці відлунює до старозавітного пророцтва Ісаї: «Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. 6. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить, язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки» (Іс 35:5−6). Євангелист хоче нам донести, що куди б Ісус не приходив, Він завжди приносить фізичне і духовне зцілення.
Meditatio (розважання)
«І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, і прославляли Бога Ізраїлю». Через служіння Ісуса язичники прославляли Бога Ізраїлю. Кожен, хто зустрічав Ісуса, міг відчути, що саме цей Бог є насправді єдиним Богом усіх без винятку людей, просто Ізраїль був першим народом, якому Він, починаючи від покликання Авраама (Бут 12), відкрився як єдиний Господь усього світу. Мусів минути час, щоби Бог наблизився до інших народів у людському співчутливому обличчі Свого Єдинородного Сина.
Відтак ті, які зустрічалися і зустрічаються сьогодні із справжнім Ісусом, отримують відповіді на найпотаємніші прагнення своїх сердець, а також звільнення від усіх духовних і фізичних тягарів. В Ісусі Христі небесне торкається зраненого земного і його преображує. Саме в Ісусі світ наново усвідомлює потребу в Бозі, задля зустрічі з Яким не потрібно втікати від цього світу, а радше навпаки – через зустріч із Христом світ з новою силою відчуває увесь трагізм життя, якщо у ньому немає місця для Бога. Через Христа усе віднаходить свій справжній сенс.
Коли Бог є настільки близько, тоді увесь світ і саме життя набирає іншого значення, іншої вартості, нової небаченої перспективи. Коли Христос має місце у нашому житті, тоді все природно стає на свої місця. У Христі ми звільняємося від усього, що нас обтяжує, і починаємо інакше дивитися на інших людей, бо саме у Своєму Сині Бог поєднує те, що по-людськи видається непоєднуваним: примиряє язичників і євреїв в одному Тілі Церкви, щоб уже об’єднане між собою людство поєднати із Собою.
Oratio (молитва)
Отче Небесний, дякую Тобі за Ісуса, в Якому ми отримуємо все…
Contemplatio (споглядання)
Найкраще думку про примирення людей між собою, а потім примирення усього людства з Богом через Ісуса Христа висловив апостол Павло: «Тепер же в Христі Ісусі ви, що колись були далекі, стали близькі Кров’ю Христовою. 14. Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом, 15. скасував Закон заповідей у Своїх рішеннях на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоби примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько, 18. бо через Нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі… У Ньому маємо відкуплення Його Кров’ю, відпущення гріхів згідно з багатством Його благодаті, 8. що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9. Він дав нам пізнати тайну Своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у Ньому (Христі), 10. щоб коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне» (Еф 2:13−18; 1:7−10). З огляду на сказане, перед усіма нами, послідовниками Ісуса сьогодні, лежить велика відповідальність − свідчити про Господа, Якого люди не знають, але дуже потребують і часто неусвідомлено шукають; свідчити про Господа, Який є Богом усіх людей і Який наповнює змістом життя кожної особи саме в цьому світі з його щоденним ритмом…
[1] R. T. France. The Gospel of Matthew (New International Commentary on the New Testament). Wm. B. Eerdmans Publishing Co. Kindle Edition 2007, P. 597−598.
Дякую
Дякую
Дякую.
Дякую
Дякую вам! ?