Lectio (читання)
«Тоді Він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до Нього Його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі”. 37. А Він у відповідь сказав їм: “Той, Хто сіє добре зерно, – це Син Чоловічий, 38. поле – це світ, добре зерно – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого, 39. ворог, що його посіяв, – це диявол, жнива – це кінець світу, женці – це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і у вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син Чоловічий пошле Cвоїх ангелів, які зберуть із Його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!”».
Коментар до тексту
Текст Євангелія дня − це частина т. зв. притч про Царство, які займають цілу 13-ту главу Євангелія від Матея, яка своєю чергою є 3-ю навчальною частиною з 5-ти тут наявних (1. Нагірна проповідь – т. зв. Конституція Небесного Царства (Мт 5−7); 2. Місія Царства (Мт 10); 4. Навчання про Церкву (Мт 18); 5. Есхатологічна промова Ісуса (Мт 23−25)). Трохи раніше в Мт 13:24−30 Ісус розповів притчу про зерно і кукіль, посіяні на полі, а в цьому уривку Він, залишивши човен (Мт 13:2) і прийшовши до дому Петра (пор. Мт 8:14; 9:10), на самоті пояснює її значення Своїм учням – тим, які прагнуть пізнати Божі дороги та Його задуми. По суті, використовуючи образ жнив, Господь розповідає учням, що відбудеться в часі завершення цього віку (Мт 13:39; можливо, текст в Од 14:14−20 також відображає цю ж традицію). Образ вогняної печі (в. 42) − типовий символ Божественного Суду. Цей вислів може відлунювати до історії про Седраха, Мисаха та Аведнего в Дан 3. Слуги Навуходоносора, які підійшли близько до розпаленої печі, були знищені (Дан 3:22), а вірні Богові люди – врятовані (Дан 3:27). Образ плачу та скреготу зубів також вказує на Останній Суд (Од 20:11−15), який буде нестерпним для тих, які не захотіли слідувати за Ісусом (пор. Мт 8:12). Образ праведників, які сяятимуть, немов сонце, перегукується зі словами в Дан 12:3[1].
Meditatio (розважання)[2]
«І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого». Пророк Даниїл, говорячи про тілесне воскресіння праведників, уживає дуже подібні слова: «І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться − одні на життя вічне, другі на вічний сором та на ганьбу. 3. Розумні сяятимуть небесним сяйвом, і ті, що навернуть багатьох до справедливости, неначе зорі, повіки, назавжди» (Дан 12:2−3). Отож, ідеться про те, що в оновленому тілесному житті Бог дасть одним вічне життя, а іншим − вічне осудження. Контекст написання книги пророка Даниїла не залишає сумніву, про кого йдеться у цих дивовижних словах: з одного боку, це праведні мученики, а з іншого – їхні мучителі та вбивці. Воскреслі праведники описані як «розумні» й «ті, що навернуть багатьох до справедливости». Інший можливий переклад останньої фрази − «ті, які оправдують багатьох», і тут маємо алюзію на слова пророка Ісаї: «Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі» (Іс 53:11).
Порівняння, що праведні сяятимуть, як сонце (у Даниїла – як зорі), вказує на те, що після воскресіння праведні будуть правителями у Новому Божому Творінні. Ця ж ідея у пророка Даниїла висловлена словами, що «святі Всевишнього» отримають Царство (Дан 7:18, 22, 27), тобто отримають владу над світом. У воскресінні святі встануть до стану слави, найкращим порівнянням для якої є сонце й зорі.
Провіщення воскресіння в Даниїла 12 і повторення цієї теми Ісусом – це не просто якісь абстрактні міркування про майбутнє людства, але обітниця в ситуації серед терпінь та переслідувань цього світу. Тексти у книзі пророка Даниїла неодноразово наголошують, що Бог Ізраїлю зруйнує плани нечестивих язичників і підніме мучеників та учителів, які скеровували дороги Божого народу до життя у славі. Одночасно воскреснуть і їхні мучителі, а їхньою долею буде безперервне безчестя перед людьми. Уся ця сцена нагадує судовий процес, де Господь як праведний Суддя наказує нечестивих та оправдує праведних.
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені постійну пам’ять, що кожне моє слово і вчинок мають значення…
Contemplatio (споглядання)
Те, про що провіщав та мріяв Даниїл, раптово і несподівано наблизилося через прихід Ісуса Христа. Бог інавґурував Своє Царство через Страсті та Воскресіння Свого Сина. Це Царство вступить у повну силу та права в часі Парусії Христа. Усе, що ми робимо чи не робимо в нашому житті, має значення, бо насправді всі наші дії є або задля Царства, або всупереч йому, підтримують Божий порядок або намагаються його знищити. Перешкоди для людей, які хочуть жити як діти Царства, не можуть тривати вічно. Так само і нечестиві не можуть торжествувати вічно – їхня дешева й бутафорна слава цього світу в часі загального воскресіння виявиться не більш ніж ганьбою й безчестям – чимось, що просто не має майбутнього…
[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:36−43.
[2] Розважання основано на N. T. Wright. The Resurrection of the Son of God (Christian Origins and the Question of God. Vol 3), Society for Promoting Christian Knowledge 2003. − P. 109−115.
Дякую
Дуже дякую