Lectio (читання)
«Зійшовши з ними, Він став на рівнім місці, й була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли послухати Його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався Його торкнутися, бо сила виходила з Нього й усіх оздоровляла. 20. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже. 21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись. 22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім’я Сина Чоловічого ради. 23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні”».
Коментар до тексту
На цей тиждень подаємо загальні читання Євангелія на честь святих з огляду на ранню дату Пасхи. Текст Євангелія дня читаємо також у п’ятницю 19-го тижня після П’ятдесятниці. У ньому подано початок так званої Проповіді на рівнині (Лк 6:17-49).
«Ця проповідь Ісуса у Луки є версією набагато довшої “Нагірної проповіді” у Мт 5-7. Прийнято вважати, що Матей доповнив проповідь різними висловами Ісуса, які підходили за тематикою. Ісус розпочав проповідь протиставленням двох різних типів людей. До першого типу відніс тих, які в людському розумінні викликають жалість, проте в очах Ісуса вони блаженні, тобто щасливі від того, що їм обіцяно. Вони – бідні й нужденні, голодні і засмучені. Хоча дехто сприймає ці вислови як буквальний опис стану людей, проте їх можна розуміти в основному (але не виключно) в духовному сенсі (пор. Мт 5:3,6). Тут ідеться про осіб, які відчувають незадоволення навколишнім світом і своїм становищем у ньому і тому спраглі того, що може дати тільки Господь. Їм обіцяно, що Бог почує їх молитви і дарує усе, про що вони просять у Царстві Божому, яке і є основною темою проповіді Ісуса Христа. Люди навколо можуть ображати і принижувати їх, насміхаючись над їхньою стійкою вірою в Сина Чоловічого, проте вони отримають нагороду від Бога, як це уже сталося з пророками»[1].
Meditatio (розважання)
«Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся». Голод призводить до смерті. Психічно здорова людина рідко сама відмовляється від їжі до такої міри, що це загрожує її життю. Для того, щоб жити, людина їсть. Їжа − частина життя людини. Позбавити людину їжі часто дорівнює приректи її на голодну смерть.
Матей, наводячи ці слова Ісуса, говорить про духовний голод: «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться» (Мт 5:6). Лука, однак, звертає увагу на голод убогих людей – тих, яким банально не вистачає кусня хліба для підтримки життя. Брак їжі для багатьох людей часто є наслідком злої волі інших осіб. Надмірні статки одних людей дивним чином роблять їх нечутливими до елементарних потреб інших. Інколи збагачення відбувається шляхом такого жорстокого та несправедливого ставлення до бідних, що у тих не залишається нічого. Це і є парадокс нашого часу: паралельно до зростання добробуту чомусь не зменшується число голодних – тих, яким миска рису чи кусень хліба рятує життя.
У нашій історії була дуже трагічна і жахлива сторінка – голодомор / геноцид українців сталінським комуністичним режимом у 1932-33 роках. Ця страшна подія була результатом добре спланованої акції – диявольського плану знищення українців як нації. Усе це відбувалося у центрі Європи з країною, яка могла прогодувати не тільки себе. Мотивом тут була, очевидно, не просто жадібність збагачення, але диявольська ненависть до українців, сатанинська мрія збудувати на землі такий рай, у якому ні мене, ні вас не буде.
Нормальна підтримка життя людей можлива тільки тоді, коли кожна особа провадить зріле та відповідальне життя, гідне людини. Голод і, як наслідок, смерть приходять тоді, коли людина перестає бути собою, починає думати і поводитися як знавісніла тварина. Саме тому слова Блаженств, зокрема і про голод, є частиною Доброї Новини, яка, переображуючи серце людини, оновлює усі сфери її життя…
Oratio (молитва)
Ісусе, дякую Тобі за те, що Ти став Хлібом нашого життя, щоб ми могли втамовувати фізичний та духовний голод наших ближніх…
Contemplatio (споглядання)
Після Зіслання Святого Духа на апостолів та
початкових проповідей були засновані перші християнські громади. Їхня
взаємодопомога, нелицемірна любов і підтримка стали однією з причин швидкого
поширення християнства. Лука пише про перших християн: «Вони постійно
перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.
43. І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли
робили. 44. Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним. 45. Вони продавали свої
маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було. 46. Щодня вони
однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю
і в простоті серця; 47. хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь
же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Дії 2:42-47).
[1]D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition), S. Lk 6:17–23
Дуже дякую
Христос рождається! Щиро вдячний Вам! ?
Дякую, отче, за вашу працю.
Дякую!?
Дякую, отче !