14-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Утихомирення бурі на морі (Мк 4:35-41)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Того ж дня, як настав вечір, Він їм і каже: “Перепливімо лишень на той бік!”. 36. І зоставивши народ, беруть Його із собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. 37. І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. 38. А Він був на кормі, спав на подушці. Вони будять Його і кажуть Йому: “Учителю, Тобі байдуже, що гинемо?”. 39. Тоді Він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: “Замовкни! Ущухни!”. І затих вітер, і залягла велика тиша. 40. Тоді сказав до них: “Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?”. 41. І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: “Хто це такий, що Йому вітер і море послушні?”».

Коментар до тексту

Уривок розповідає про втихомирення бурі на Галилейському озері, яке місцеві люди називали морем. Море в біблійній мові часто позначає богопротивні сили, тому коли Мойсей виходив з Єгипту, то море розступилося (Вих 14:15−25), а книга Одкровення, вказуючи на остаточну перемогу Бога над усіма супротивними силами, згадує про скляне море (пор. Одкр 4:6) та про те, що коли буде Нове Небо і Нова Земля, моря більше не буде (Одкр 21:1).

Meditatio (розважання)

«І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. 38. А Він був на кормі, спав на подушці» (Мк 4:37−38а). Те, що для нас видається загрозливим, а інколи навіть стає причиною відчаю, для Бога є просто нічим. Усе, що існує, Його слухається – хуртовина, вітер та море. Усі земні стихії підпорядковані Йому. Тільки ми, люди, через свою впертість та недовір’я не завжди Йому підкоряємося чи довіряємо.

Мир та слово Бога, який став людиною, утихомирює будь-яку бурю. Для цього треба просто звернутися до Нього, усвідомити усім своїм єством, що все залежить від Нього.

Хоч Ісус був поруч, апостоли боялися. Марко каже, що «були й інші човни з ним». Що ж у цій ситуації мали відчувати люди з тих інших човнів?

У кінці Євангелія від Матея Ісус запевнив Своїх учнів: «Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:20). Наскільки усвідомлення цієї повсякчасної присутності Бога у спільноті і таїнствах Церкви, у Його Слові, зрештою, в моєму особистому духовному житті сповнює мене миром та довір’ям, які б стали знаком та свідченням надії для всіх, хто в інших човнах пливе поруч зі мною розбурханим морем життя?

Oratio (молитва)

Господи, навчи мене не боятися хуртовин та штормів щоденного життя. Даруй мені тверду впевненість у Твоїй повсякчасній присутності навіть тоді, коли хвилі линуть у човен мого життя до такої міри, що він уже наповнюється…

Contemplatio (споглядання)

Щодня ми робимо дуже важливий вибір, на що скеровувати увагу та зусилля – на хвилі та шторми життя чи на особу Ісуса. Цей вибір приводить або до миру, або до його відсутності у нашому серці…