Вже сьомий день війни

Час прочитання: 4 хвилин

Слава Ісусу Христу!

Дорогі друзі!

Сьогодні вже сьомий день війни… Тисячі хвилин напруги, хвилювань, тривог і пережиттів. Ми чуємо про великі приклади геройства та мужності багатьох українців, які стали на прю із сатанинською ордою. Проте ще багато експертів розгублені. Деякі, обережно керуючись людською логікою, пробують вирахувати межу наших спроможностей і здатності захищатися. Я не кажу, що думки фахових людей не мають значення. Проте в цій боротьбі нам передусім потрібно керуватися вірою. Саме так − вірою. Не кількістю зброї та чисельністю війська, але вірою, через яку Господь дасть нам мудрість ефективно використати зброю і саме ту кількість захисників, яку маємо.

У Новому Завіті вміщено чудовий текст, який сьогодні раджу прочитати всім – віруючим і невіруючим. Це 12-та глава Послання до Євреїв, яку часто називають галереєю слави Нового Завіту. Цей текст починається словами: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, доказ речей невидимих» (Євр 11:1). Далі йдеться про мужів і жінок, які довірили своє життя Богові, поставили на Нього все, і саме тому Бог здійснив через Них Свої праведні задуми.

Бог має Свій задум і щодо нас. Він щонайменше полягає в тому, щоб ти і я, кожна людина були щасливими – розділили з Ним таке життя, задля якого ми були сотворені, життя, гідне людини.

Віра робить неможливе можливим. Нам треба повірити в Божу силу та Його обітниці, як свого часу це зробив Авраам – повірив Богові й пішов за Ним, сам не знаючи куди, і це було зараховано йому за праведність (Бут 15:6; Як 2:23). Нам треба уподібнитися до Мойсея, який вірою вивів Ізраїль із Єгипту і пройшов через Червоне море, немов по суші, – хвилі загрозливо стояли стіною праворуч і ліворуч, але він ішов з довірою до Господа (Вих 14). Нам треба стати подібним до Ісуса Навина, який вів народ Ізраїлю через Йордан, що розступився, і перед яким від звуку труб упали єрихонські стіни (Іс Нав 3–6).

Колись під час бурі на Галилейському морі апостол Петро, побачивши, що Ісус іде по воді, захотів підійти до Нього, і йому це вдавалося, поки дивився на Ісуса, а коли відвернувся на бурхливі хвилі навколо, то почав потопати, тоді Ісус підійшов і, простягнувши руку, врятував його (Мт 14:25–32).

Так тепер мусимо йти і ми, як праведні мужі, про яких читаємо у Священному Писанні, щоб уже тепер через нас Господь творив Свою Історію Спасіння, звільнення від брехні й путінської облуди Україну, Європу і цілий світ.

У Посланні до Ефесян великий апостол народів Павло писав: «А Тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21. Йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь» (Еф 3:20–21).

Нам потрібно вірити у правильність нашого шляху, бо вірячи в добро, ми віримо в Бога, а тих, які довіряють Йому своє життя, Він ніколи не покидає!

З нами Бог! А якщо Бог з нами, хто тоді проти нас?

Слава Україні!

Слава Ісусу Христу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.