Дорогі друзі!
Наприкінці цього складного тижня хочу поділитися з вами тим, що маю на серці. Приклад мужності, солідарності та служіння українців, які протистоять російській агресії, продовжує вражати світ. Цей суспільний акт вияву гідності нашого народу настільки промовистий, що його не могли не зауважити. До того ж, наша боротьба проти сатанинської орди, яку донедавна світ не помічав (зокрема 8 останніх років), спричинила пробудження багатьох політиків та суспільств на Заході, які зробили чималі кроки для переосмислення їхнього сприйняття путінської росії та загроз, які вона несе для цивілізованого світу.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що Бог робить Свою роботу у світі разом з українцями, які стоять на передньому плані найважливіших світових перетворень. Багато інших народів уже зголосилося допомагати, виконуючи роль своєрідного Симона Киринея, який допоміг Ісусові нести Хрест, проте головну роль виконують українці – жертви та зусилля нашого народу безпрецедентні.
Сьогодні український народ став світлом світу та сіллю землі. І це не пафос чи вихваляння. Це реальність. У Нагірній проповіді Ісус закликав Ізраїль увиразнити власну ідентичність та бути істинним народом Божим: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди. 14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5:13–16).
Сіль допомагає зберігати продукти від зіпсуття та додає смаку. Світло розсіює темряву й дарує можливість нормального життя та росту. На жаль, тоді Божий народ був більше замилуваний власною винятковістю й вибранством та не виконував своєї місії в історії. Цю місію перебрала Церква, і завдяки імплементації Євангелія до різних сфер суспільного життя постала Західна цивілізація.
Проте з плином часу й тут не обійшлося без помилок і духовних небезпек: окремі ватиканські чиновники виявилися надто замилувані росією та поступово перебрали логіку світу (пор. Як 4:4), забуваючи про логіку Ісуса Христа: служителі та благовісники перетворилися на політиків. Максималізм Євангелія вони замінили дипломатією. Мораль та етика поступилися хитро видуманим формулам «незаангажованості» і бажанню «бути над усіма сторонами конфліктів», і то до тієї міри, що у своїх молитовних акціях жертв прирівняли до ґвалтівників, а агресорів та вбивць перестали називати на імена задля збереження дипломатичності та іміджу миротворців… Говорячи мовою Ісуса, сіль звітріла, а світло поставили під посудину…
Проте світло та сіль українців, наше обурення та протест таки вплинули на те, що на Хресній дорозі в Колізеї не зачитали попередньо запланованого тексту, який був великою кривдою для нашого народу, а обмежилися тишею. Ось тому потрібно молитися й боротися далі, бо це, як бачимо, приносить плоди. Світло та сіль, які українці мають у собі, запрошує багатьох духовних провідників повертатися до витоків віри – Євангелія.
З наближенням Страсного тижня спостереження за цими подіями викликає чимало євангельських асоціацій, які більш ніж очевидні. Про це сьогодні говорять і пишуть дуже багато людей. І це тішить, бо люди шукають сили в Господі, Його Хресній дорозі. Хоча з болем і сльозами, але переконуються, що Господь залишається вірним і йде з нашим народом до кінця, іде, щоб разом з нами пережити Воскресіння.
У цьому ритмі життя, серед щоденних болючих і тривожних повідомлень, вражаючих свідчень та прикладів героїзму наших братів і сестер і вже постійного болю серця за всіх невинно убієнних, замордованих і закатованих у мені щораз більше утверджується впевненість, що, як каже св. Павло, «труд наш у Господі не марний» (1 Кор 15:58), а Україна сьогодні таки є світлом світу та сіллю землі, щоб людство мало завтра.
Дякую