Слава Ісусу Христу!
Дорогі захисники України!
Дорогі сестри і брати!
Триває дванадцятий день війни та другий день Великого посту. Через звірства московитів багато українців перебуває в постійній величезній напрузі, щоб не сказати більшого. Щодня в голові роїться дуже багато запитань, які залишаються без відповіді, тому хочу сказати декілька слів про те, яких питань ставити собі не варто, а які, навпаки, потрібно ставити кожного дня.
У часі величезних криз, а головно втрат близьких через війну, перше питання, яке приходить до нас: «Чому?» Це нормальне запитання для психічно здорової людини, але на нього не завжди можна знайти нормальну відповідь, яка нас заспокоїть. З одного боку, зрозуміло, чому московія напала на Україну, але ми не завжди зрозуміємо, не завжди дамо собі остаточні та вистачальні відповіді на особистісному рівні: чому я терплю те чи те? чому загинув хтось із моїх близьких? чому моя родина все втратила? чому терплять та гинуть невинні люди? Я вже не раз говорив і писав про те, що зло алогічне, це сюрреалізм, брак порядку, тому немає нормального й логічного пояснення дій кремлівського людожера. Пояснити зло означає обґрунтувати його, довести потребу його існування. Саме тому немає жодних виправдань для агресії московитів! Жодних!
Наступне питання, яке виникає майже відразу разом із запитанням «Чому?», це питання «Коли?» Коли це все закінчиться? Людина не створена для терпіння, тому бунтується проти нього, хоче якнайшвидше його припинити – звідси й маємо «Коли?» На це запитання також не завжди можна знайти чітку відповідь, а найчастіше вона залежить не від нас, а від багатьох складних факторів та процесів. Говорячи дуже просто, відповідь на це запитання знає тільки Господь.
Проте є два інші запитання, які потрібно ставити щодня: «Хто?» і «Що?»
«Хто є Господь для мене в цій ситуації?» Далі люблячий Батько, чи в тривозі духа я вже втратив (-ла) довіру до Нього? Потім варто спитати себе: «Хто я зараз?» Інколи треба визнати, що ми просто слабкі люди, які потребують Божої допомоги та Його втручання. Далі варто спитати себе: «Хто потребує моєї допомоги?»
Після цього спитаймо себе: «Що я як християнин (-ка) повинен зараз зробити?», «Що я можу зробити як людина, яка не втратила власної гідності?», «Що Господь хоче від мене?»
Великий піст є нагодою продовжувати вчитися не завмирати й не зависати над питаннями «Чому?» і «Коли?», а натомість у молитві до Господа шукати відповідей на запитання «Хто?» і «Що?» Щоб добре відповісти на ці два останні запитання, маємо Боже Слово, зокрема читання Псалмів, Євхаристію, спільну та особисту молитву. Якщо ефективно скористатися цими Божими дарами, тоді прийдемо до розуміння, що християнство не забирає всі наші проблеми, а дає силу їх долати й рухатися в житті далі, щоб Божа воля реалізувалася на землі, як і на небі.
Молімося і тримаймося, не опускаймо рук, бо з нами Бог!
Щиро Ваш
о. Юрій
