Про те чому ми переносимо такі нестерпні страждання

Час прочитання: 8 хвилин

Слава Ісусу Христу!

Дорогі друзі!

У Євангелії від Йоана є розповідь про зцілення чоловіка, сліпого від народження, яка починається словами: «Переходивши, побачив Ісус чоловіка зроду сліпого. 2. Запитали Його, отже, учні Його: “Учителю, хто згрішив? Він чи батьки його, що сліпим він уродився?” 3. “Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому(Йо 9:1–3). Учні хотіли знати, чому цей чоловік так терпить. Це ж питання ставить собі більшість українців сьогодні: чому переносимо такі нестерпні страждання? чому стільки смертей невинних людей?

До війни часто можна було почути: «Якщо хтось терпить, значить, він грішний, тому покутує за свій гріх». Хтось може сказати, що саме така полярна й легка для розуміння дійсність представлена в тій частині Старого Завіту, яку називаємо Літературою Мудрості.

Справді, богослов’я принаймні декількох книг Старого Завіту (Псалмів, Приповідок, Мудрості, Сираха) навчає, що у світі існує споконвічний порядок речей – צְדָקָה (tsedaka – українською можна перекласти як «праведність» чи «справедливість»). Мистецтво життя полягає в тому, щоб розпізнавати цей всеохопний порядок і скріплювати його, творячи праведність. З цього випливає аксіома: праведність творить שָׁלוֹם (shalom – «щастя», «cпасіння», «свобода», «невимушеність», «мир»). Shalom / мир – це не відсутність війни, а позитивне поняття із власним змістом. Акадське «salāmū» найближче за значенням до кореня, притаманного багатьом семітським мовам, допомагає краще зрозуміти значення цього терміна − «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Отже, вихідним пунктом богослов’я Премудрості є отримане з досвіду переконання: від доброї дії буває добре (суспільству та самому собі), від злої дії − шкода (суспільству та самому собі). Тому біблійна «мудрість» – «богослов’я практичного розуму» – спрямована на вдалу життєву практику (не на теоретичне пізнання). Інакше кажучи, бути мудрим означає вибирати те, що веде до життя.

Однак принаймні дві книги в цій Літературі Мудрості – Йова та Проповідника − навчають, що попередньо представлене бачення реальності є не так ідеальним станом, як загальною матрицею для розуміння остаточного призначення людини та Божих задумів. Справді, можна вибрати Бога й вічне життя, а можна повернутися до Його простягнутих щедрих рук плечима й вибрати існування там, де плач і скрегіт зубів (пор. Мт 25:30).

Проте і Йов, і Проповідник засвідчують, що можна бути праведним, але терпіти, хворіти, утрачати близьких, зазнавати несправедливості тощо. Сам Ісус Христос та пророцтва Ісаї про Його праведні страждання (зокрема Іс 53) є ще промовистішим прикладом, а численні свідчення мучеництва заради Христа впродовж усієї історії вкотре підтверджують примітивність звуженого погляду на терпіння. Тому перш ніж ставити комусь діагнози, добре було б пригадати собі бодай два тексти з уже згаданої книги Мудрості: «Бо Бог не створив смерть, | ані не радіє з погибелі живучих. 14. Вінбо створив усе на те, щоб існувало, | і творіння світуспасенні, | нема в них жадної погубної їді, | і царства смерти на землі немає, 15. бо справедливістьбезсмертна» (Муд 1:13−15) та «Бог же створив безсмертною людину | і вчинив її за образом власної природи. 24. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, | скуштують її ті, що йому належать» (Муд 2:23−24).

Якщо автор книги Мудрості стверджує, що справедливість безсмертна, то це означає, що в кінці історії світу торжествуватиме Бог, «Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим 2:4), тому Він «витре кожну сльозу з очей їхніх, і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше» (Од 21:4), Він перемінить усе творіння так, що буде Нове Небо та Нова Земля (Од 21:1, 5). Коли ж говориться про смерть, якої скуштують ті, які належать дияволові, то тут не йдеться про природну / біологічну смерть, якою вмирають люди, але вічну смерть як покарання для грішників, тобто вічне прокляття душі через свідоме й остаточне відпадіння від Бога (див., наприклад, Од 20:6; 20:14−15; 21:8).

Ще один важливий момент щодо терпіння: якщо когось дуже кортить поширювати тези, що ми терпимо через якісь родові гріхи, то треба бути свідомим, що такі тексти, як Вих 20:4−6 («Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах. 5. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо ЯГосподь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, які ненавидять Мене, 6. і творю милосердя до тисячного покоління тим, які люблять Мене й бережуть Заповіді Мої»), мають намір наголосити саме на контрасті між покаранням та Божим милосердям: Він творить милосердя до тисячного покоління. Про це навчає вся Біблія, а третє й четверте покоління, про які йдеться у в. 5, можуть зазнавати важких наслідків / результатів гріха попередніх поколінь, але тут аж ніяк не йдеться про особисту вину. До того ж, пізніші тексти Біблії відкидають ідею покарання, яке переходить на наступні покоління: «Не можна карати смертю батьків за дітей, ані дітей за батьків. Кожний буде скараний за свій гріх» (Втор 24:16); «За тих часів не говоритимуть більше: Батьки їли зелений виноград, а на зубах у синів оскома! 30. Ні, кожний вмиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, той і оскому на зубах матиме» (Єр 31:29−30); «Чому ви все говорите в Ізраїльській землі цю приповідку: Батьки їли недоспілі грона, а на зубах у дітей оскома? 3. Клянусь Моїм життям, – слово Господа Бога, – не будуть уже більше тієї приповідки в Ізраїлі повторювати. 4. Осьбо всі душіМої; чи душа батькова, чи душа синоваМої вони. Той, хто згрішить, той помре» (Єз 18:2−4). Зрештою, «коли хтось у Христі, тойнове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17). Тому в іншому місці св. Павло навчає: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у Смерть Його хрестилися? 4. Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6:3−4). Отже, усі охрещені можуть бути впевнені, що в цій Тайні знищено всі гріхи, і повинні жити так, щоб нове життя у Христі було нашим щоденним звичайним станом.

Ми терпимо, бо у світі є зло – страшне сатанинське зло, втілене в путіні і росіянах, які його підтримують. Ми не приймаємо їхнього абсурдного плану для нашого життя, тому вони хочуть нас знищити. Правда, однак, полягає в тому, що останню крапку ставить Бог – тільки Він є Вседержитель (2 Кор 6:18; Од 1:8; 4:8; 11:17; 15:3; 16:7; 16:14; 19:6; 19:15; 21:22), а путін і його прибічники, якщо не покаються, закінчать так само, як усі тирани, – у безчесті та вічному проклятті, яке приготоване дияволові та його ангелам (пор. Од 19:20; 20:10; 20:14–15)

Випростаймося й піднесімо наші голови вгору, бо наше визволення близько! (пор. Лк 21:28).

Щиро ваш

о. Юрій

1 коментар до “Про те чому ми переносимо такі нестерпні страждання”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.