Слава Ісусу Христу!
Дорогі друзі!
Цей текст не про те, що вже зроблено та робиться, але про те, чому і що ще треба зробити. Уже понад місяць ми терпимо і страждаємо через те, що хочемо жити як вільні люди у правді, не даємо себе підкорити брехні та облуді. Цей біль стає ще більшим, коли бачимо пасивну поведінку очільників цивілізованого світу – Західного світу, який свого часу сформувався через імплементацію євангельських цінностей у різні сфери суспільного життя.
На превеликий жаль, для більшості західних політиків та провідників у багатьох сферах і, як би це боляче не звучало, у духовній зокрема (чого тільки вартує посвята України разом з росією Пресвятій Богородиці, де жертва без жодних коментарів згадується разом з агресором), цінності залишилися здебільшого на рівні пафосних повчань та декларацій. Звичайно, Західний світ потрохи пробуджується й допомога приходить. Проте ми бачимо набагато менше дій, ніж цього вимагає ситуація, а кволі кроки допомоги часто зумовлені тиском суспільної думки їхніх власних народів.
Ситий та самозаспокоєний колективний Захід сильно зажмурює очі й закриває вуха, щоб не бачити геноциду українського народу та не чути крику жертв, і далі продовжує висловлювати свою стурбованість та глибоке занепокоєння. При всій повазі, якби частина західних політиків чи ватиканських чиновників провела бодай тиждень під обстрілами в Харкові, Чернігові чи Маріуполі, їхня риторика та дії були би цілком іншими.
Демократичні країни перестали належно реагувати на правду й неправду, і це є свідченням страшного духовного занепаду. Розмиті словесні декларації та невиразна дипломатична мова замінили чіткість і виразність євангельської правди й дозволили путінові чинити ці страхіття.
У Євангеліях Нового Завіту вміщена розповідь про те, що навіть опоненти Ісуса – фарисеї (релігійні казуїсти) та іродіяни (партія влади, яка прийняла римську окупацію) − визнавали, що Ісус навчає у правді й не зважає на релігійну чи політичну кон’юнктуру: «Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би Його впіймати на слові. 16. І вислали до Нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, – кажуть ті, – “ми знаємо, що Ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя”» (Мт 22:15–16; пор. Мр 12:12–14; Лк 20:20–22).
Причина цього визнання постави Ісуса очевидна – Він жив та навчав по правді, тому «не дивився на обличчя». У Старому Завіті є важливі слова, які Господь сказав до пророка Самуїла, який прийшов у дім Есея, щоб помазати одного з його синів царем над Ізраїлем: «Господь-бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце» (1 Сам 16:7).
Автор Послання до Євреїв стверджує, що «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр 13:8). Господь хоче, щоб Його учні сьогодні також були такими ж, як і на початку християнства – відважними й безсторонніми, керувалися правдою і нею жили, не закривали очі на страхітливу несправедливість через економічні зиски та небажання порушити свій спокій.
На жаль, сьогодні ще багато тих, які, приймаючи або впливаючи на рішення на Заході, надто зважають на обличчя, передусім путіна, а також тих його прислужників, які вправно роками тримають їх на фінансовій наркотичній голці. Проте ми не можемо служити Богові й мамоні (пор. Мт 6:24; Лк 16:13). Ми не можемо казати, що любимо Бога, Якого не бачимо, якщо не любимо ближнього, якого бачимо (пор. 1 Йо 4:20) у його болях і невимовних стражданнях. Таке життя не є життям у Господі, як і не є життям у правді та Святому Дусі.
Біля криниці Якова Ісус сказав до жінки самарянки: «Та надійде час, ба, вже й тепер він, що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в дусі та правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. 24. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні в дусі і правді поклонятися» (Йо 4:23–24). З яким сумлінням стаємо перед Божим лицем? Сьогодні всіх християн на Заході, які можуть щось зробити, але не роблять, можна спитати тими ж словами, які скерував св. Павло до перших християн у Галатії: «Ви бігли добре. Хто ж то вам став на перешкоді, що ви правді не повинуєтеся?» (Гал 5:7).
Ми не можемо рости в Господі, коли занедбуємо правду, коли мовчимо на страшну агресію росії і спроможні лише на стурбованість, бо тільки в конкретних діях виявляється наша віра. Якщо всі учні Ісуса житимуть у правді, тоді у світі не буде місця для путіних і йому подібних: «Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, Хто є головою, – у Христа» (Еф 4:14–15).
Для перших християнських спільнот життя у Христі без життя у правді та дієвій любові було немислимим, тому в різних посланнях св. Павло постійно на цьому наголошує: «Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди молячися за вас, 4. відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих 5. задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди, 6. яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу у правді» (Кол 1:3–6); «Один-бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6. що дав Себе Самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7. на що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі і правді» (1 Тим 2:5–7).
Християнство ніколи не було легкою прогулянкою життям. Воно завжди коштувало й далі вимагає, щоб ми платили ціну, виходили поза кон’юнктуру та комфорт, бо завжди є постійним зусиллям жити у правді – намаганням жити в Тому, Хто сказав про Себе: «Я Є Дорога, Правда і Життя» (Йо 14:7). Початок двох коротеньких соборних послань Йоана пригадує сучасним християнам, що бути учнем Ісуса сьогодні означає жити у правді, називати речі своїми іменами, захищати покривджених і беззахисних: «Старший – вибраній пані та її дітям, що їх я люблю у правді, і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2. задля правди, що перебуває в нас і буде повік з нами. 3. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові. 4. Я зрадів вельми, що знайшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли» (2 Йо 1:1–4); «Старший – улюбленому Ґаєві, якого люблю у правді. 2. Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим так, як і душі твоїй ведеться добре. 3. Я дуже був зрадів, коли прийшли брати й засвідчили про твою правду: як ти живеш у правді. 4. Більшої радости не маю від тієї, як довідатися, що мої діти живуть у правді» (3 Йо 1:1–4).
Ісус сказав до тих, які повірили в Нього: «Коли ви перебуватимете в Моїм Слові, ви дійсно будете учнями Моїми 32. і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Йо 8:31–32). Дорогі сестри і брати, у часі цієї війни з рашистами ми живемо тим, про що очільники Західного світу здебільшого тільки говорять. Тому триваймо у правді, бо це єдиний шлях до свободи й життя, гідного людини.
Щиро ваш
о. Юрій
