Про брехню та її наслідки

Слава Ісусу Христу!

Дорогі друзі!

Війна рашистів з Україною є наслідком тотальної брехні − брехні, яка постійно змінювалася, але завжди залишалася брехнею: брехнею про те, що ми один народ, брехнею, що української нації не існує, брехнею, що українці − нацисти, брехнею, що ми є загрозою для демократичної росії, брехнею про все, що стосується України. Причина проста – уся історія росії є наслідком суцільної брехні, яка сформувала суспільство, яке полюбило брехню і свідомо відмовилося від правди.

Брехня породжує насильство, страждання невинних, різноманітні звірства, зґвалтування, мародерства, апогеєм яких завжди є геноцид – знищення людей, які не приймають брехні та просто хочуть бути нормальними людьми.

За брехнею завжди стоїть сатана. Це дуже виразно засвідчено вже на перших сторінках Біблії, де диявол очорнює Бога перед нашими прародичами Адамом і Євою, які, давши себе звести брехнею, втрачають зв’язок із Богом, а отже, з вічністю, правдою, життям. Тому всю Біблійну Історію спасіння можна назвати місією Бога, яка полягає в порятунку людини від брехні та її наслідків. Метастази брехні страшні й небезпечні. Проте ще страшнішими й огиднішими вони стають тоді, коли вражають духовні середовища. У Євангелії читаємо, як до людей зі спотвореним уявленням про Бога, тобто зі спотвореним духовним життям, Ісус сказав: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі» (Йо 8:44).

Апостол Павло каже: «Воно й не диво: сам-бо сатана вдає із себе ангела світла. 15. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми» (2 Кор 11:14–15). Сатана завжди зводить хитро, продумано й витончено, часто під соусом різних побожних справ. Через своїх нещасних слуг він пропонує нібито важливі речі, але зі своїм цинічним змістом. Так, ми вже були свідками посвячення Пречистій Діві Марії народів України і росії – жертви і ґвалтівника в одній молитві. Зараз заплановано, що українка й росіянка будуть разом на Хресній Дорозі в Колізеї… Усе ніби має благі наміри. Проте ті, які організовують такі духовні акції, мабуть, не були під обстрілами в Чернігові та Харкові, їхніх родичів не вбивали й не ґвалтували в Бучі та Бородянці, не атакували хімічною зброєю та не спалювали в мобільних крематоріях у Маріуполі. Тому тільки люди, «зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням» (1 Тим 4:2), можуть говорити про те, що Україні не можна давати зброї, і в такий спосіб далі потурати геноцидові українського народу. Потрібно називати речі своїми іменами: росія − агресор, а Україна − жертва цієї агресії, яка потребує підтримки та допомоги.

Поки речі не названі своїми іменами, доти всякі сповидні акції з благими намірами є потуранням брехні. Проте як християни ми віримо, що все брехливе, оманливе, маніпулятивне, тобто сатанинське, умре. Воно не має майбутнього, бо зло та хаос не вічні. Усі куплені й обдурені росіянами політики, бізнесмени та духовні лідери відійдуть у минуле, а нащадки згадуватимуть про них або з огидою, або для унаочнення прикладів брехні та маніпуляцій.

Щиро ваш

о. Юрій