Коли Церква перестає бути Церквою

До шостого пакету санкцій Євросоюзу проти московії не внесено до списку кирила гундяєва – очільника РПЦ. Ця церква відіграє роль ідеологічного відділу рашистського режиму, який дуже давно утримує владу в росії. У вкрай загостреній знавіснілій формі він проявився після жовтневого перевороту 1917 року. Тоді більшовики доволі швидко розправилися з тими представниками Церкви, які не захотіли співпрацювати з безбожною системою, а храми просто зачинили. Коли в роки Другої світової війни за наказом Сталіна храми було відчинено, то РПЦ відродила своє існування тільки в тій формі, у якій дозволили комуністи. Очільники РПЦ почали харчуватися з кремлівських баз, патріарх отримав урядове авто та спеціальний вагон на залізниці (приблизно такий, як у Віктора Медведчука). За все це «добро» представники РПЦ ревно та натхненно мали розповідати на засіданнях Всесвітньої ради Церков про чудові реалії з релігійними свободами в найкращій країні світу – Союзі Радянських Соціалістичних Республік − та хвалити мудре керівництво. До речі, відтоді в РПЦ без погодження з владою не обирали жодного єпископа.

Після розпаду СРСР у росії змінилися вивіски та слогани, але зовсім не змінилися стосунки між державною владою та РПЦ. Щобільше, духовний занепад РПЦ посилився, коли рашу очолив путін, а РПЦ – гундяєв. Збочена ідеологія «русскаво міра» стала тією людиноненависницькою парадигмою, у межах якої вповні могли висловити всі свої екзистенційні та світоглядні збочення і Путін, і Гундяєв, і «іже с німі». Ці шарлатани, як типові вовки в овечих шкурах, доволі довго та вдало прикривалися різними відволікаючими хмарками туману на кшаталт російської культури та літератури, і, мусимо визнати, багатьом людям на Заході цей туман не просто заімпонував, але задурманив голову і пригасив критичне мислення. Як завжди, цьому сприяла інтенсивна фінансова підгодівля, яка швидко намацувала слабкі місця західних політиків та представників інтелігенції.

24 лютого 2022 року сатана показав своє справжнє лице – ця дволика потвора мала образ путіна і гундяєва. Ці два нелюди взялися переконати весь світ, що тотальне знищення українців є великим і потрібним благом. Звиродніння та дегуманізацію таких масштабів людство не бачило від Другої світової війни, коли Адольф Гітлер і його посіпаки так само вирішили покінчити з євреями.

У Нагірній проповіді Ісус каже: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди. 14. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5:13–16). Щодо очільників РПЦ, передусім гундяєва, то сіль звітріла, а світло перестало світити. Про путіна в цьому контексті взагалі гидко згадувати.

Тож чи може порятувати імідж і моральний авторитет гундяєва заступництво Орбана чи інших узалежнених від російських грошей осіб? Очевидно, ні. Лише на якийсь час затримає санкції.

У Першому соборному посланні апостол Йоан пропонує два критерії, які дають змогу розпізнати особу на предмет справжньої приналежності до Церкви: перший − моральний (зберігання заповідей), а другий – доктринальний (правильне навчання про Ісуса). Не важко зауважити, що коли говоримо про гундяєва і його схвалення знищення українців, то про мораль не може бути й мови. Це ж бачимо і в сатанинській доктрині «русскаво міра», яку знавісніло просувають путін з гундяєвим і яка у своїй суті є російською версією нацизму, тобто рашизмом (до речі, у Вікіпедії наявне чудове пояснення цього терміна українською та англійською мовами). Вплітати туди християнство – це просто збочення, а говорячи церковною мовою – єрессю.

Отже, з путіним і гундяєвим для українців усе зрозуміло, а деяким людям на Заході невдовзі стане зрозуміло. Турбує інше – загальна позиція клиру РПЦ. За малими винятками, бачимо мовчазну згоду на вбивство українців. І тут мова не просто про ставлення московитів до українців, тут ідеться про їхнє ставлення до всіх, крім них: ворожнеча, рейдерство й намагання підпорядкувати собі все навколо. Захоплення парафій та підкуп клиру Олександрійського патріархату в Африці, ненависть та намагання маргіналізувати Вселенського патріарха Вартоломія, залякування та шантаж очільників багатьох древніх православних Церков, невизнання права на існування Православної Церкви України (ПЦУ), постійна брехня про УГКЦ та Україну у Ватикані, унаслідок чого з’являється зовсім не євангельська «Ostpolitik», − цей список можна продовжувати, але спільним знаменником усієї зовнішньої активності РПЦ є антиєвангельський, тобто антихристиянський дух.

Проблема гундяєва і «русскаво міра» – це тільки вершина айсберга. Насправді тут ідеться про глибоку кризу ідентичності та суті самої РПЦ. Світло не світить, а сіль звітріла. У формі РПЦ Церква перестала існувати як християнська спільнота, вона перетворилася на жахливу тоталітарну секту та, за висловом російського священника-дисидента Глєба Якуніна, великий офшор для нафтових, алкогольних та тютюнових компаній. Поки там не відбудеться радикального очищення, біблійною мовою «покаяння», всього клиру, зокрема єпископату, доти наслідки цієї мерзоти запустіння знову і знову прийматимуть різні форми й образи в особах нових гундяєвих, алфєєвих чи їм подібних.