Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною – Непорочне Зачаття (Лк 8:16−21)

Lectio (читання)

«“Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17. Нічого-бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло. 18. Уважайте, отже, як слухаєте, бо хто має, тому дасться, а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має”. 19. Мати Його і брати прийшли були до Нього, та через народ не могли до Нього доступитись. 20. Його повідомили: “Мати Твоя і брати Твої стоять надворі, хочуть побачитися з Тобою”. 21. Він же у відповідь сказав їм: “Мати Моя і брати Мої − це ті, що слухають Слово Боже і його виконують”».

Коментар до тексту

Текст Євангелія дня містить два тематичні уривки. Спочатку (вв. 16–18) Ісус закликає слухачів Слова до відповіді, послуговуючись прикладом світла й підкреслюючи, що все раніше чи пізніше буде відкрито. Навчання Ісуса є світлом. Той, хто приймає слова Ісуса, завжди здобуває більше, а той, хто не приймає, автоматично втрачає навіть те, що має. Також під світлом можна розуміти й таїнство життя та служіння людини. Після цього у вв. 19–21 Ісус знову наголошує на важливості слухання Слова й відзначає, що ті, які відповідають на нього, стають Його найближчою родиною.

Meditatio (розважання)

«Мати Моя і брати Мої − це ті, що слухають Слово Боже і його виконують». Сьогоднішнє свято запрошує нас до споглядання тайни Божого діяння в історії. Західна та Східна Церкви в різний спосіб роздумували над подією приходу у світ Пречистої Діви Марії. На Сході свято має назву «Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною». Узявши за основу текст із ІІ ст., відомий як Протоєвангеліє Якова, східні отці роздумували над діянням Божого Промислу в історії життя старшого за віком подружжя Йоакима та Анни, яке не мало дітей, подібно як колись Авраам і Сара (батьки Ісаака – пор. Бут 17:15–22) та Елкана й Анна (батьки пророка Самуїла – пор. 1 Сам 1). Ці старозавітні пари отримали дитя у спосіб, який виразно підкреслював, що життя − це унікальний Божий дар, отже, у Божому плані кожна людина має свою особливу місію. Саме так сталося з Йоакимом та Анною: після довгих молитов та років очікування в них народилася донечка Марія, Яку вони з вдячності за надзвичайний Божий дар у трирічному віці дали на виховання до Єрусалимського Храму, аж доки Їй не виповнилося дванадцять. Західна Церква називає це свято «Непорочним Зачаттям», підкреслюючи, що Марія як Нова Єва (подібно як колись первісна Єва до гріхопадіння) була непідвладна первородному гріхові. Присутність Бога обдаровує святістю (Втор 7:6; 26:19; Єр 2:3). У Старому Завіті місце святині відокремлювалося від усього профанного, тобто було «святе» (Іс 11:9; 56:7; 64:10), особливо Святеє Святих – місце у Храмі, де Бог був особливо присутній над Ковчегом Завіту (пор. Вих 25:22). Писання каже, що коли ми остаточно поєднаємося з Богом, гріх буде знищено назавжди (1 Йо 3:3–9; Од 14:5; 21:27). У певний момент Історії Спасіння Марія стає величним «Ковчегом Нового Завіту»: через Неї, після дев’ятьох місяців перебування в Її лоні, «Бог ставить Свій намет посеред нас у плоті Ісуса» – саме це в перекладі на українську означає грецький текст у Йо 1:14. Новий Завіт, описуючи події, пов’язані з приходом Бога в людському тілі, особливо акцентує на унікальності особи Марії, називаючи Її «благодатною». У Євангелії від Луки читаємо: «Увійшовши до Неї, ангел сказав Їй: “Радуйся, благодатна (κεχαριτωμένη / kecharitomene), Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками”» (1:28). Грецьке слово, вжите ангелом на означення Богородиці (κεχαριτωμένη / kecharitomene), вказує на Неї як на особу, в особливий спосіб благословенну Богом. У такій формі це дієслово вжито в Новому Завіті тільки один раз, а в іншій формі − ще один раз у Посланні до Ефесян, де йдеться про виняткову благодать, яку християни отримують у Христі: «Він призначив нас наперед для Себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням Своєї доброї волі, 6. на хвалу слави Своєї благодати, якою Він обдарував (ἐχαρίτωσεν / eharitosen) нас у любім Своїм Сині» (Еф 1:5–6).

Ідея особливого Божого діяння в житті Марії дуже близька для біблійного мислення: у Старому та Новому Завітах можна знайти численні свідчення про святих людей, які були освячені чи вибрані Богом уже в лоні своїх матерів чи навіть задовго перед тим. Історія Самсона в книзі Суддів 16:17 та пророка Єремії 1:5, вірші в окремих псалмах, наприклад, 139:13–16, а також вислови про Йоана Хрестителя в Євангелії від Луки 1:15 та слова Єлизавети, матері Йоана Хрестителя, у Луки 1:41, 44 розповідають про те, що в унікальний спосіб та значно повнішою мірою відбулося в житті Марії.

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, даруй мені мудрість бути постійно відкритим на Твоє Світло, щоб завжди виконувати Твоє Слово…

Contemplatio (споглядання)

Уривок Євангелія від Луки (8:16–21), який читаємо сьогодні, стверджує, що світло Божої благодати в житті праведних Йоакима та Анни, а також самої Марії, не було закрите чи заховане – це світло освітило всю вселенну. Йоаким і Анна, отримавши від Бога в дар дитинку, вважали за найбільшу радість віддати Її Йому ж на виховання. Подорослішавши, уже сама Марія не тільки не розтратила та не заховала плоди діяння особливої Божої благодати тільки для Себе, але, повністю віддавшись Божій волі, уможливила воплочення Господа в людському тілі.

Богоотці Йоаким та Анна, а також Пречиста Діва Марія, кожен у свій спосіб та відповідно до міри Божої благодати, якнайкраще примножили отримані ними дари, а вірність Богові завжди приносить благословення та нагороду (пор. Мт 25:29), як пізніше скаже сам Ісус: «Бо хто має, тому дасться» (Лк 8:18). Своїм праведним та святим життям ці найближчі родичі Ісуса запрошують усіх тих, які часто слухають Боже Слово, виконувати його (пор. Лк 8:19–21) і в такий спосіб увійти у велику родину Ісуса – Церкву, щоб разом бути світлом для всього світу.