Вівторок третього тижня Великого посту. Бог бачить усе (Бут 7:1-5)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Господь сказав до Ноя: Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив я праведним переді мною. 2. Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю. 3. З птаства піднебесного теж по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі. 4. Ще бо сім днів, і Я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, що їх Я створив”. 5. І зробив Ной усе, як велів йому Господь».

Коментар до тексту

У читанні попереднього дня сказано, що Ной мусів узяти в ковчег по дві пари тварин та птахів: «З усього, що живе, з усякого тіла введеш у ковчег по двоє з кожного роду, щоб зберегти їх живими з тобою. Нехай будуть самець і самиця. 20. З кожного роду птаства, з кожного роду скоту й з кожного роду земних плазунів, по двоє з кожного роду прийдуть до тебе, щоб зберегти їх живими» (Бут 6:19-20). Двічі підкреслено мету – «щоб зберегти їх живими». Однак у Бут 7:2-3 сказано, що Ной повинен узяти усякого роду тварин і птахів по семеро. Щоб пояснити цю розбіжність, необхідно зупинитися на декількох моментах, важливих для розуміння особливостей тексту перших п’яти книг Біблії загалом. Деякі дослідники припускають, що сучасний текст П’ятикнижжя (Бут, Вих, Лев, Числ, Втор) складається з чотирьох різних документів (тому цю теорію називають теорією Чотирьох джерел, або Документальною теорією): Ягвіста (J) – використовував ім’я Ягве на означення Бога (950 р. до Хр.); Елогіста (E) – використовував ім’я Елогім на означення Бога (750 р. до Хр.); Девтерономіста (D) – автора книги Второзаконня (650 р. до Хр.); Священичого кодексу (P) – автора законів у книзі Левіт та деяких інших текстів (587 р. до Хр.), вони вважають, що такий підхід пояснює у тексті П’ятикнижжя повторення, подвійні розповіді, тобто дублети, та поперемінне вживання імен Бога (Елогім і Ягве у євр. тексті та Бог і Господь в укр. тексті). На думку прихильників цієї теорії, певні аспекти якої сьогодні поділяє ще багато дослідників, ці різні тексти були зʼєднані в одну повну версію якимось редактором П’ятикнижжя близько 400 року[1]. За останні роки було зроблено дуже багато досліджень, які спростовують такий підхід і дозволяють інакше поглянути на авторство та стиль П’ятикнижжя, а отже, можна з певністю сказати, що таки авторитет Мойсея стоїть за цим витвором, а повторення у тексті та використання різних граматичних форм чи лексики тим самим автором є характерними ознаками стилю письменників стародавнього Близького Сходу[2].

Отже, перше розпорядження Бога помістити в ковчег по парі усіх створінь було дане для того, щоб зберегти їх життя (Бут 6:19-20). Це була основна формула. Далі Ной отримав детальніший наказ взяти у ковчег по сім пар усіх живих створінь, для чого − стало зрозумілим після Потопу. Одні птахи були потрібні для того, щоб повторно ознайомитись із землею – розвідати землю (Бут 8:7-12), а інші «чисті» тварини і птахи були принесені в жертву Господеві (Бут 8:20). Якби Ной взяв лише по одній парі, а потім приніс їх у жертву, ці види повністю вимерли б. Найпростішим і найбільш адекватним поясненням є те, що у Бут 6:19-20 містяться загальні підсумкові вказівки – взяти по дві пари з кожного виду. Після того, як Ной зрозумів їх, Бог конкретніше розповів про роль тих чи тих «чистих» звірів і птахів[3].

Meditatio (розважання)

«Бо тебе одного з цього роду побачив Я праведним переді Мною». Ми потребуємо любові. Часто наші дії саме цим і продиктовані – ми хочемо, щоб інші нас зауважували, визнавали, любили. Навіть якщо ми є дуже скромними, воліємо бути бодай трохи помітними, щоб нас бачили, цінували. Іноді може статися так, що коли ми не маємо друзів чи осіб, які показують, що ми їм потрібні, у нас може непомітно розвиватися занижена самооцінка. А деколи буває і так, що діти чи молоді люди навіть роблять якісь дурниці, щоб на них звернули увагу.

Слово Боже говорить, що якщо люди нас не зауважують, не люблять, не хочуть з нами проводити час, усе ж є Хтось, Кому ми потрібні завжди, Який любить завжди і хоче будувати з нами стосунки завжди. Вірш, над яким розважаємо сьогодні, вчить, що найважливіше − те, що у нас бачить Бог. А Він бачить у нас Своїх дітей, Свій образ, бачить тих, кого дуже любить. Але Він також хоче бачити, що ми відповідаємо на цю любов взаємністю або принаймні намагаємося на неї відповідати. Такі постійні зусилля роблять з нас «праведних» людей – не безгрішних, але таких, які усвідомлюють Божу любов і хочуть нею жити, приймають її як щось найважливіше у своєму житті і докладають зусиль, щоб нею ділитися з іншими. Біблійною мовою така постава особи називається «праведністю» – це життя відповідно до Божого порядку, встановленого саме заради справжнього життя (а не виживання, животіння чи існування) усіх людей.

Останній вірш сьогоднішнього читання (Бут 7:5) дає чітку пораду, як жити праведно і бути вдячним Богові за всі Його добродійства та постійний люблячий погляд. Для цього потрібно просто робити «усе!», що велить Господь. Його воля – наше добро. Усвідомлення цього дуже спрощує і полегшує наше життя, тоді воно поступово наповнюється щораз більшим сенсом і стає цікавішим.

Oratio (молитва)

«Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги. 4. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а Ти, Господи, вже все знаєш. 5. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку» (Пс 139:3-5).

Contemplatio (споглядання) Нам не відомо, чи життя Ноя зауважували його сучасники, що, зрештою, вони про нього думали, але найважливіше − його життя бачив Бог, і воно не було марне. Це не добре, якщо ми не помічаємо людей, але є й інша крайність, коли люди патологічно шукають визнання та уваги інших. Найчастіше ця потреба уваги є наслідком відсутності стосунків з Богом та результатом нерозуміння того, що Він нас бачить повсякчасно. Потреба людської уваги породжується також браком усвідомлення, що ми маємо гідність Божих дітей, що ми люблені та бажані Ним. Псалмопівець Давид каже: «У Бозі моє спасіння й моя слава, міцна моя скеля; прибіжище моє у Бозі. 9. Звіряйтеся на Нього повсякчас, народи, виливайте перед Ним серця ваші! Бог – нам пристановище. 10. Лиш подув – людські діти, брехня – сини вельможних; вони на вазі йдуть угору, легші від пари усі разом» (Пс 62:8-10).


[1]T. E. Barker. Source Criticism. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: Lexham Press 2016 (Electronic edition Logos 8).

[2]Детальніше про цю проблему можна прочитати у D. K. Stuart. Documentary Hypothesis. In J. D. Barry, D. Bomar, D. R. Brown, R. Klippenstein, D. Mangum, C. Sinclair Wolcott, … W. Widder (Eds.), The Lexham Bible Dictionary. Bellingham, WA: Lexham Press 2016 (Electronic edition Logos 8).

[3]Jr. Kaiser, C. Walter, Peter H. Davids. Hard Sayings of the Bible. Society of Biblical Literature. Kindle Edition. Р. 111.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *