Вівторок п’ятого тижня Великого посту. Віра Авраама (Бут 15:1-15)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Після того, що сталося, було таке слово Господнє до Аврама у видінні: “Не бійсь, Авраме; Я тобі щит. Твоя нагорода буде вельми велика”. 2. Аврам же відповів: “Владико Господи, що даси мені? Я ходжу бездітним, і господарем дому мого стане Елієзер з Дамаску”. 3. Далі сказав Аврам: “Ось Ти не дав мені потомства, і хтось зо слуг мого дому стане моїм спадкоємцем”. 4. Тож знову Слово Господнє було до нього: “Не він буде твоїм спадкоємцем, а те, що вийде з твого лона, буде твоїм спадкоємцем”. 5. І вивів Він його надвір і мовив: “Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити!” І сказав до нього: “Таке буде твоє потомство” 6. І повірив (Аврам) Господеві, й Він зарахував йому те за праведність. 7. Потім сказав Господь до нього: “Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання”. 8. Він же відповів: “Владико Господи, по чому я знатиму, що я її посяду?” 9. Тоді сказав Господь до нього: “Візьми Мені трилітню ялівку і трилітню козу, і трилітнього козла, і горлицю та голубеня”. 10. Появив він йому все те, порозтинав надвоє і поклав кожну половину навпроти другої, а птиць не розтяв. 11. Злетілись хижі птахи на ті трупи, але Аврам прогнав їх. 12. Коли ж заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього. 13. І сказав Господь до Аврама: “Знай певно, що твої потомки будуть чужинцями в землі не своїй; будуть рабами, і гнітитимуть їх чотириста років. 14. Та над народом, в якого вони будуть рабами, Я вчиню суд, і вони вийдуть звідтіля з майном великим. 15. Ти ж підеш до твоїх батьків у мирі, й тебе поховають у старості щасливій; 16. а на четвертому поколінні вони повернуться назад сюди, бо досі ще не сповнилися гріхи аморіїв”».

Коментар до тексту

У Бут 15:1 Господь обіцяє захист та процвітання Авраамові, але той журиться і навіть докоряє Богові (15:3), що не має дітей, які могли б з усього цього користати. Уникаючи дискусії, Бог пропонує Авраамові глянути на небо і злічити зорі (15:5). Парадокс цієї пропозиції полягає в тому, що під час цієї розмови на небі стоїть сонце, і це триватиме упродовж семи наступних віршів до Бут 15:12. Це Боже послання-запрошення дуже глибоке: якщо Авраам не спроможний побачити зірок удень, то Бог бачить їх, як і незліченних потомків патріарха. Це заклик до великої довіри до Бога, й Авраам цю віру виявляє (15:6). Далі Бог обіцяє Авраамові землю, але патріарх знову запитує, чим це можна підтвердити (15:8). Тоді Бог наказує йому порозтинати навпіл відповідних тварин (таким був тоді обряд укладення Союзу: сторони проходили поміж них, і це символізувало, що якщо хтось порушить цей союз, з ним станеться те саме) і наводить на нього глибокий сон, у якому відкриває патріархові долю його нащадків – після довгих поневірянь у чужій землі вони успадкують землю Ханаану. Після того Бог потверджує цю обіцянку урочистим актом: димне вогнище і полум’яний світич проходять між розтятими частинами, тобто Бог зобов’язується дотриматися Свого Слова за всяку ціну. Тут бачимо, що у відповідь на відсутність віри в Авраама Бог уклав Союз, «бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що Його рішення непорушне, вжив клятви» (Євр 6:16-18)[1].

Meditatio (розважання)

«І повірив (Аврам) Господеві, й Він зарахував йому те за праведність». У єврейській мові поняття віра (євр. אֱמוּנָה/ emuna) спільнокореневе зі словом «Амінь», що дослівно означає «твердість, вірність, стійкість, правдивість». Найчастіше воно використовується, щоб описати різні аспекти Божого характеру (Втор 32:4; Пс 36:5; Іс 11:5). Цим терміном також характеризують людей, акцентуючи на їхній цілісності та надійності (Прип 28:20; 2 Хр 31:18) або описуючи чиєсь праведне життя перед Богом (1 Сам 26:23; Прип 12:22). Найважливіше богословське значення цього поняття висловлене устами пророка Авакума: «Праведний вірою буде жити» (Ав 2:4), тут ідеться про цілісну поставу особистості, яка правильно будує свої життя щодо Бога та ближнього[2].

Уважний аналіз цього уривку відкриває факт, що віра Авраама поступово зростає у відповідь на Божу ініціативу у його житті. Бог перший виходить назустріч: обіцяє, клянеться у вірності через укладення Союзу, відкриває майбутнє. Авраам потрохи, малими кроками (деколи навіть трохи відходячи назад) рухається назустріч. Життя у вірі − це історія спільної подорожі Бога й людини, процес, а не одноразове рішення волі. Процес зі змінним успіхом: Авраам великодушно розходиться з Лотом у Бут 13, а торгується й докоряє Богові у Бут 15; апостоли, вийшовши на проповідь, виганяють бісів й успішно наступають на всяку ворожу силу (Мт 10:8; Лк 9:1, 17), а пізніше, не змігши вигнати біса з хлопця, запитують Ісуса, чому так сталося, і чують у відповідь: «Через вашу малі віру» (Мт 17:20).

Однак саме у Бут 15:6 є фраза: «І повірив (Аврам) Господеві, й Він зарахував йому те за праведність». Досвід Бога спонукав Авраама до кроку довіри, яка ще не раз буде переживати кризові моменти та хитання, але також постійно зростатиме. Читаючи історію Авраама в книзі Буття, можна побачити, що це історія живої людини, а не якогось вигаданого літературно героя, у якого все в житті відбувається відповідно до сценарію дешевого кіно, або ж зомбі з комп’ютерної гри. Історія віри – це історія поступово росту, постійних нових кроків назустріч Богові, який зі Свого боку завжди підтверджує Свою непохитну вірність…

Oratio (молитва)

«Бо добрий Господь, повіки Його милість і по всі роди Його вірність» (Пс 100:5).

Contemplatio (споглядання)

Одинадцяту главу Послання до Євреїв часто називають галереєю слави Нового Завіту – 40 віршів цього натхненного тексту присвячено розповіді про людей віри упродовж усієї Історії спасіння. Після такого урочистого переліку духовних подвигів у наступній главі автор послання закликає: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу. 3. Тож думайте про Того, Хто витерпів від грішників таке велике проти Себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом» (Євр 12:1-3).

---

[1]Т. Gray, J. Cavins. Walking with God: A Journey through the Bible. Ascension Press 2010. Kindle Edition. Kindle Locations 734-772.

[2]D. Mangum, D. R. Brown, R. Klippenstein, & R. Hurst (Eds.), Lexham Theological Wordbook. Bellingham, WA: Lexham Press 2014 (Electronic edition Logos 8). Belief.