Вівторок четвертого тижня Великого посту. Союз із Ноєм (Бут 9:8-17)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«І сказав Бог до Ноя та його синів: 9. “Оце Я установляю Мій союз із вами і з вашим потомством після вас, 10. та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і зо всіма тваринами, які вийшли з ковчега. 11. Я встановляю Мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю. 12 . Далі сказав Бог: Ось знак союзу, що його Я укладаю між Мною й між вами та між усякою живою твариною, що з вами, на вічні покоління: 13. Мій лук покладаю Я в хмарах, і він буде знаком союзу між Мною і між землею. 14. І буде, що як наведу Я хмари над землею, з’явиться лук у хмарах, 15. тоді згадаю Я про Мій союз, який між Мною і вами та між усякою твариною живою і всяким створінням. То й води не стануть більше потопом, щоб вигубити всяке створіння. 16. Коли той лук буде в хмарах, Я гляну на нього, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі. 17. І сказав Бог до Ноя: Ось знак союзу, що його Я роблю між Мною і всяким створінням, що на землі».

Коментар до тексту

Бог бажає привести людину до життя та спілкування із Собою. Саме це твердження, яке є основоположним у вченні про спасіння, висловлене у темі Союзу. Перед тим, як означувати відносини Бога та людини, поняття Союз (євр. בְּרִית / berit) вживали у соціальному та правничому досвіді. Люди домовлялися між собою через угоди і контракти, які надавали їм права та зобов’язання. Часто це були і нерівні договори, коли сильніший брав під захист слабшого, а той зобов’язувався йому служити[1].

Перед тим, як навести на землю Потоп, Бог обіцяє Ноєві укласти з ним Союз (Бут 6:18), про який читаємо у цьому уривку. Тут уперше вжито поняття «Союз» у всій Біблії. «Основним акцентом є безкорисливість та безумовність Божої ініціативи. Покарання космічного масштабу пропорційно відповідає космічному обсягові переступу (Бут 6:11-13), однак відразу окреслено і проєкт Союзу. Цей Союз укладається у певних концентричних колах, тобто одночасно із самим Ноєм (Бут 6:18), його родиною і майбутнім потомством (Бут 9:9), із «кожним тілом», тобто з усім «живим створінням» (Бут 9:10-17), навіть із «землею» (Бут 9:13). Отже, можна говорити про космічний Союз, пропорційний до стану зіпсуття і покарання. Бог встановлює «знак» цього Союзу, очевидно, космічний: «Мій лук покладаю Я в хмарах…» (Бут 9:13-16). На перший погляд складається враження, що цей образ стосується просто веселки як метеорологічного явища, що з’являється після дощу. Однак тут дуже ймовірна військова конотація з огляду на той факт, що Бог каже «Мій лук» і що «лук» (за винятком Єз 1:28) завжди означає бойову зброю, а не веселку. З погляду символіки тут треба звернути увагу на дві деталі. Перша: сама форма лука, натягнутого в напрямку неба, а не в напрямку землі, вказує на ідею миру, що є плодом безкорисливої Божої ініціативи, − з цього положення жодна стріла не може бути скерована на землю. Друга: торкаючись неба і спираючись на землю, лук, як своєрідний вертикальний міст, символізує відновлення зв’язку між Богом і відродженим спасенним людством»[2].

Meditatio (розважання)

«Оце Я установляю Мій союз з вами і з вашим потомством після вас, 10. та з кожним живим створінням, що з вами: з птаством, із скотом, з кожним звірем земним і зо всіма тваринами, які вийшли з ковчега. 11. Я встановляю Мій союз із вами: ніяке тіло не буде більше знищене водами потопу, ні потопу вже не буде, щоб пустошити землю». Бог хоче не тільки врятувати людство, а й бажає налагодити з людиною особисті взаємини, і все це реалізується через Союз / Завіт. Союз із Ноєм – другий із шести основних Союзів в Історії спасіння, перший був укладений на сьомий день сотворення, і хоча про нього не сказано прямо, деякі тексти Старого Завіту вказують, що число «сім» − це число Союзу (пор. Бут 21:25-34), тому згадка, що Бог створив світ за сім днів означає, що Він уклав Союз із Своїм творінням. Це також свідчить про те, що для Бога чоловік і жінка − не просто Його створіння, але сини і доньки. У Бут 2 Бог згаданий, як «Господь Бог», тут використано ім’я Союзу, яким Бог відкрився Мойсеєві у книзі Виходу[3].

Щоб зрозуміти взаємини Бога і Його народу, слід глибше усвідомити поняття союзу і присяги. Союз укладали через присягу вірності, і часто при цьому відбувалося жертвоприношення тварин, що засвідчувало вірність тих, хто складав присягу. Вірність клятві приносила благословення, тоді як невірність – прокляття на того, хто був невірним. Крім того, укладення союзу могло передбачати спільну трапезу завіту та знак, який був символом завіту. Вступити в союз означало вступити у сімейні взаємини. Вступити в союз із Богом − це увійти у Божественну родину Пресвятої Трійці. Читаючи Біблію, можна побачити, як за допомогою укладання союзів Бог розширює Свою родину аж до ключового моменту, коли Він укладає «новий і вічний Союз» через Свого Сина, Ісуса Христа, а потім посилає Святого Духа у святих таїнствах[4].

Проте для того, щоб ця динаміка зближення Бога і людини розвивалася, Господь Бог потрохи входить у життя родини Ноя і запрошує до спільної подорожі. Через Ноя і його родину людство отримує ще один шанс, яких не бракуватиме впродовж Історії спасіння. Бог Біблії – Той, Хто задля однієї заблуканої овечки готовий залишити 99 і шукати її, аж поки не знайде (пор. Лк 15:1-7). Однак старозавітна людина буде поволі доростати до такого розуміння Бога… 

Oratio (молитва)

«Він вічно пам’ятає про Союз Свій, Слово, що заповідав на тисячу родів» (Пс 105:8).

Contemplatio (споглядання)

З перших сторінок Святого Письма розгорається драма стосунків Бога і людини: Бога, який бажає поділитися з людиною власним життям (пор. Йо 10:10), і людини, яка вперто шукає своєї дороги до щастя. Біблійні Союзи – великі свідчення безкорисливої Божої любові та терпеливого запрошення до життя, справді гідного людини.


[1]J. Giblet, P. Grelot. Союз. // Словник Біблійного богослов’я (К. Леон-Дюфур, Ж. Люпласі, А. Жорж, П. Грело, Ж. Гійє, М.-Ф. Лакан. Ред.), Пер. з фран. Львів: Місіонер 1996, С. 767−768.

[2]Папська Біблійна комісія. Біблія та мораль. Біблійні корені дій християнина. Пер. з італ. Львів: Свічадо, 2012. С. 37−38.

[3]Т. Gray, J. Cavins. Walking with God: A Journey through the Bible. Ascension Press 2010. Kindle Edition.Kindle Locations 268-296, 542

[4]Там само – Kindle Locations 296.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *