Великий понеділок. Крок у прірву для нашого порятунку (Мт 21:18-43)

Час прочитання: 9 хвилин

Lectio (читання)

«Уранці, повертаючись до міста, Він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, Він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: Нехай повік не буде з тебе плоду!”. І негайно же смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: Як це смоковниця в одну мить засохла? 21. Ісус у відповідь сказав їм: Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке зі смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите”. 23. А коли Він увійшов у Храм і почав навчати, прийшли до Нього первосвященники і старші народу і мовили: Якою владою Ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу? 24. Ісус у відповідь сказав їм: Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви Мені на неї відповісте, то й Я вам теж скажу, якою владою Я творю це. 25. Йоанове хрещення – звідки було? З неба чи від людей? Вони почали розмірковувати між собою: Якщо ми скажемо: З неба, − то Він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? 26. А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка”. 27. Тож вони відповіли Ісусові: Не знаємо”. Тоді й Він мовив їм: То й Я вам не скажу, якою владою Я творю це. 28. Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. 29. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. 30. Звернувшись до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. 31. Котрий з двох учинив волю батька?Останній, − відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. 32. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому. 33. Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. 39. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40 . Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями? 41. Лютих люто вигубить, – відповіли Йому, – а виноградник винайме іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно”. 42. Тоді Ісус сказав їм: Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших. 43. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його”».

Коментар до тексту

Читання цього довгого Євангелія містить слова Ісуса, сказані на початку останнього тижня Його земного життя. Матей розповідає, що перед тим Ісус вигнав торговців із Храму (Мт 21:12-17), засвідчивши цим вчинком, що відповідальні за Храм особи не належно сповняють свої функції (ця акція стала однією з безпосередніх причин розп’яття Ісуса у п’ятницю того ж тижня). Наступного ранку, ідучи з Витанії у Єрусалим, Ісус проголошує прокляття над безплідною смоковницею (Мт 21:18-22), що стало символічним актом суду над містом та його лідерами – відкидаючи Месію через брак віри, Єрусалим накликає на себе долю смоковниці. Через акцію у Храмі попереднього дня лідери народу вимагають від Ісуса пояснення про джерело Його влади, але Ісус, знаючи їхнє лицемірство, ставить зустрічні запитання, які показують, що вони не визнають очевидних речей, які відбуваються перед їхніми очима (Мт 21:23-27). Тоді Ісус розповідає їм три притчі, дві з них є частиною сьогоднішнього читання. У притчі про двох синів (Мт 21:28-32) перший син символізує релігійних лідерів, які остаточно відкинули Ісуса (Мт 21:45-46), а другий син представляє грішників, які покаялися (митарі та блудниці – в.31-32). Притча про злочинних виноградарів − своєрідна мініатюра Історії спасіння, яка розповідає про стосунки Бога та Ізраїлю, аж до відкинення Божого Сина. Уже поза межами читання дня Матей каже, що слухачі зрозуміли, що Ісус говорить про них, і намагалися Його схопити, але боялися народу, бо люди мали Ісуса за пророка (Мт 21:33-46). Ця притча стала ще однією причиною, яка пришвидшила розп’яття Ісуса.

Meditatio (розважання)

«Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його». Увесь текст Євангелія дня вказує на невидиму, але дуже явну прірву між Ісусом та його опонентами. У цьому уривку ця прірва наростає з кожним словом Ісуса. Це прірва між Богом і людиною. Вона чітко показує, де є Бог, а де є людство, яке вибрало свій шлях. Ісус увійде в цю прірву і в ній загине, щоби після Свого воскресіння вивести нас на бік Бога – туди, де є справжнє життя.

Хтось, спостерігаючи за цією полемікою, може сказати: «Чи потрібно було аж так загострювати ситуацію? Невже Він цього не розумів? Чи потрібно було аж так прямо говорити їм, що Він думав? Невже не можна було уникнути прямого зіткнення і, вийшовши з Єрусалима, десь перечекати, допоки усе не стихне, і розлючені лідери народу не забудуть про Нього?». Звичайно, що в очах багатьох розважних та серйозних людей нашого часу у цій євангельській розповіді Ісус виглядає не цілком второпним: надто прямий, надто різкий, не гнучкий, не дипломатичний.

З дуже вузької точки зору і в дуже короткочасній прагматичній перспективі у подібних запитаннях і твердженнях є своя залізна логіка. Проте, читаючи увесь Старий Завіт від самого початку, а також свідчення усіх чотирьох євангелистів, ми відкриваємо для себе одну дуже важливу та неймовірну річ – Бог від самого початку знав, що витягнути нас із багнюки гріха та поля смерті коштуватиме Йому дуже багато, настільки багато, що про це ніхто з людей ніколи навіть не міг подумати. Будучи абсолютною Любов’ю, Бог вибрав саме цей шлях – став людиною в Ісусі Христі і прожив життя, яке до того часу не прожила жодна людина на землі.

У Євангелії від Йоана у часі прощальної промови до учнів перед Своїми Страстями Ісус сказав: «Я – дорога, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Йо 14:6). Ісус не викривив Своєї дороги до Бога і до людей, Він не шукав легких шляхів: коли ця дорога привела Його до могили людства, Він не втік з неї, рятуючи Своє життя. Будучи абсолютною Істиною, Ісус знав, що без Нього у нас немає майбутнього, адже Він був єдиною надією нас усіх і не залишив нас напризволяще, не підвів. Будучи справжнім Життям, Він не змирився з тим, що наше життя мало закінчуватися смертю, і тому, щоб ми могли перейти через прірву смерті до життя з Отцем, Він не пішов на жодні компроміси і як людина не зважав на Себе заради порятунку тебе і мене…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за все…

Contemplatio (споглядання)

Тексти Євангелія Великого понеділка показують, як заради нас Бог бореться з неправдою і нашим спотвореним життям. Для того, щоб витягнути нас із цієї наркотичної залежності віртуального життя, сповненого егоїзму, захланності, неправди – з цієї культури смерті, Ісус віддає Своє життя. Ці тексти у своїй вражаючій безкомпромісності дуже виразно засвідчують твою і мою цінність у Божих очах…

2 коментарі до “Великий понеділок. Крок у прірву для нашого порятунку (Мт 21:18-43)”

  1. Люди- земні створіння,їм важко бути чистою Істиною і Любовю як Господь Бог,але ми повинні намагатися розуміти і бути милосердними до наших ближніх,йти Божою стежкою правди і любові.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *