Великий понеділок. Бог продовжує діяти (Вих 1:1–20)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю: 2. Рувим, Симеон, Леві, Юда; 3. Іссахар, Завулон та Веніямин; 4. Дан та Нефталі, Гад та Ашер. 5. А всіх осіб, що були народились від Якова, було душ сімдесят, коли Йосиф був уже в Єгипті. 6. І вмер Йосиф і всі брати його, і ввесь рід той. 7. Ізраїльтяни розплодилися й розрослися та намножилися й окріпли так сильно понад міру, що край був наповнився ними. 8. А настав тоді новий цар над Єгиптом, що не знав Йосифа. 9. І каже своєму народові: Бачте! Ізраїльтяни – вони численніші, вони сильніші від нас. 10. Нумо ж візьмімся до них мудро, щоб не намножились та щоб, як вибухне війна, не пристали до ворогів наших та не стали воювати на нас і не пішли собі геть із краю”. 11. І поставлено над ними доглядачів при роботах, щоб допікати їм новими тягарями; і будували вони фараонові міста-зерносховища Пітон і Рамсес. 12. Але що більше їх гнітили, то дедалі більше намножувалися вони та розросталися, отож єгиптяни занепокоїлися з приводу синів Ізраїля ще більше. 13. І нещадно запрягали вони синів Ізраїля до тяжких робіт, 14. і отруїли їхнє життя тяжкою працею на глинищах та цегельнях та всякою польовою роботою, та всілякою іншою примусовою роботою, що нею їх обкладали. 15. І каже цар єгипетський єврейським повитухам − одній з них на ім’я Шіфра, а другій Пуа: 16. Як помагатимете єврейкам, то придивляйтеся, коли родять: як син – убивайте, а як дочка – нехай живе”. 17. Побоялися ж повитухи Бога й не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп’яток. 18. Тоді прикликав єгипетський цар повитух та й каже до них: Чому ви чините таке й лишаєте хлоп’яток при житті? 19. А повитухи фараонові: Бо єврейки не такі, як єгиптянки: молодиці вони, повні життя, і поки прийде до них повитуха, а вони вже й вродили”. 20. І було повитухам добре від Бога, а народ множився й вельми спотужнів».

Коментар до тексту

«У єврейській традиції книга Виходу носить назву Shəmōṯ (שְׁמוֹת) – “імена”, що походить від другого слова, яким починається текст книги “Ось імена” (Вих 1:1), пов’язаний з Бут 46:8: “Ось імена синів Ізраїля, які прийшли в Єгипет”, і це вказує на те, що книга Виходу є продовженням історії, яка почалася в книзі Буття.

Переклад Старого Завіту на грецьку мову, т. зв. Септуагінта (LXX), містить титул Exodos  (ἔξοδος), який в перекладі означає “вихід”, у такий спосіб відображено зміст твору − вихід Ізраїлю з Єгипту. Латинська Вульгата (Vulgate), зі свого боку, перейняла цей заголовок книги (Liber Exodus), який згодом поширився на всі переклади в західних мовах.

Структура цього унікального твору представлена двома основними частинами: Вихід 1–18 розповідає історію про звільнення Ізраїлю з Єгипетського рабства та прихід до гори Синай, а Вихід 19–40 описує Союз Бога з Ізраїлем, який отаборився біля Синаю. В усній культурі таке групування матеріалу сприяло запам’ятовуванню»[1].

У цьому читанні довідуємося про те, що нащадки патріарха Якова довгий час перебувають у Єгипті, а збільшення народу викликає тривогу у фараона, який уже не пам’ятає заслуг Йосифа й задумує вчинити геноцид, аби штучно зменшити кількість ізраїльтян. Та цей план не вдається завдяки богобоязливим повитухам.

Meditatio (розважання)

«Ось імена синів Ізраїля, що поприходили в Єгипет з Яковом, кожен з родиною своєю: 2. Рувим, Симеон, Леві, Юда; 3. Іссахар, Завулон та Веніямин; 4. Дан та Нефталі, Гад та Ашер». Цей перший вірш вказує на те, що розповідь у книзі Виходу починається з історії нащадків Авраама, яка зародилася ще в Бут 12–50. Наприкінці книги Буття внук Авраама Яків (також відомий як Ізраїль) з усією своєю великою родиною переїхав до Єгипту, бо настав голод (Бут 45:5–8). Через багато років нащадки Якова-Ізраїля стали в Єгипті рабами. І «хоча книга Виходу містить дуже багато важливих тем, та найбільша увага присвячена двом доволі широким сюжетам: 1) звільнення групи людей з-під влади гнобителів, щоб вони підпорядкувалися Богові; 2) заснування Ізраїлю як Божого народу. Отже, книга Виходу розповідає про звільнення від людського рабства та спасення від гріховного рабства: у Єгипті Ізраїль був слугою фараона, а біля Синаю Ізраїль став слугою Господа. Ці теми дуже важливі для розуміння наступних книг Святого Письма, зокрема й Нового Завіту»[2].

Тема «виходу» експліцитно чи імпліцитно, тобто прямо чи непрямо, наявна в кожній книзі Старого та Нового Завітів, а також в особистому духовному житті дуже багатьох біблійних постатей. Бог має план для кожної людини, і цей план незмінний – наше щасливе життя. У книзі Виходу Протоєвангеліє з Бут 3:15 («Я покладу ворожнечу між тобою і Жінкою і між твоїм потомством та Її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися Йому в п’яту») та обітниці, які Бог дав Авраамові в Бут 12:1–3 («Господь сказав до Аврама: “Вийди із землі твоєї, із твоєї рідні і з дому батька твого в край, що його Я тобі покажу. 2. А Я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе, та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. 3. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться”»), віднаходять нову й несподівану динаміку. Саме на сторінках цієї книги ми починаємо усвідомлювати, що жодне слово Господа, сказане у книзі Буття, не тільки не було марним, але потужно діє, щоб повернути людство до життя з Богом. У Божому плані кожній людині відведена особлива роль, Він пам’ятає кожного на ім’я і діє з тою самою силою навіть тоді, коли нам здається, що все завмерло і вже не має жодної надії. Кожен із синів Якова був родоначальником великого племені, а всі разом вони творили народ Ізраїлю, який став першим «снопом врожаю нового людства», тобто йдеться про людей, які почали своє паломництво до Бога – до свободи, до власної гідності, до справжнього життя, достойного людини…

Oratio (молитва)

«Та ж Ти, о Боже, Цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння» (Пс 74:12).

Contemplatio (споглядання)

Бог, Який відкривається нам у Писанні, є Богом свободи й життя. Він завжди діє для того, щоб ми могли увійти в особливі стосунки Союзу з Ним. Книга Виходу пророчо та провіденційно вказує на справжній вихід з рабства гріха до нового життя у Бозі завдяки Страстям і Воскресінню Ісуса Христа – нашої Пасхи й нашої надії. Саме тому впродовж найважливішого тижня в році, який називаємо Великим, читаємо тексти із старозавітної книги Виходу, щоб у звичному ритмі щоденного життя зупинитися й пригадати повсякчасну вірність Бога, наново пережити Його благодать і, духовно з’єднавшись із Господом, подякувати Йому за дар спасіння й нового життя.


[1] Ю. Щурко. Книга Виходу: вступ. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 2: П’ятикнижжя та історичні книги). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2017, С. 82.

[2] Там само. – С. 82.

5 коментарів до “Великий понеділок. Бог продовжує діяти (Вих 1:1–20)”

  1. Слава Ісусу Христу!!!
    Щиро дякую отче Юрію за цікавий коментар до даного тексту книги.Мені дуже подобаються ваші пояснення, бо допомагають мені, кожного разу поглиблювати моє розуміння віри та оцінювати моє життя і життя інших людей у перспективі Бога та нового життя, яке дарує нам наш Господь.
    Божого вам надхнення у вашій праці!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.