Велика середа. Неймовірний план Бога (Вих 2:11–22)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт, і побачив, як один єгиптянин б’є єврея, одноплемінника його. 12. Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску. 13. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б’ються, і каже до того, що скривдив: “Чого б’єш ближнього свого?” 14. А той: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене, як убив єгиптянина? Злякався Мойсей та й каже собі: Таки виявилося діло”. 15. Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі, і присів там коло однієї криниці. 16. А в мідіянського священника було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець. 17. Але надійшли чабани й відігнали їх, тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець. 18. Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: Чому так скоро повернулися сьогодні? 19. А вони: Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці”. 20. І каже він дочкам своїм: А де ж він? Чому-то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди”. 21. І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея. 22. І породила вона сина, і він дав йому ім’я Гершом, кажучи: Захожий я в чужій землі».

Коментар до тексту

Мойсей не відрікся від свого народу, незважаючи на те, що все своє життя провів серед єгиптян. Бачачи їхню несправедливість, намагався на неї реагувати. Кінець його протистояння був сумним, а це вказує на те, що такий спосіб порятунку не був згідний з Божим планом. Та й одноплемінники Мойсея не дуже приймали його допомогу[1]. Його людські підходи та плани не були ні ефективними, ні вистачальними, тому далі в розповіді книги Виходу відкриваємо цілком інший план – план Бога (Вих 3), план настільки неймовірний, наскільки неймовірний і Сам Бог, Який об’явиться Мойсеєві й запросить Його до участі в надзвичайній історії, що стосується твого й мого майбутнього життя…

Meditatio (розважання)

«Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі». Мойсей не забув свого народу й не був байдужий до долі інших. Через це фараон, від якого Мойсей урятувався в дитинстві, удруге заповзявся на його життя, тому довелося втікати на чужину. Перед тим, як Господь покликав його вивести народ Ізраїлю з Єгипту, Мойсей, який виріс у домі фараона, мав пожити кількадесят років у пустелі, поза великою цивілізацією. Провідник мусів пізнати життя тих, яких мав провадити. Треба було самому побути чужинцем, щоб вивести з чужини інших.

Господь не покликав Мойсея, як і 75-літнього Авраама (Бут 12:4), коли той був повен сил та відваги, а тоді, коли вже був не тільки мудрий, але й слабший фізично. І Мойсей, і Авраам мали навчитися послуху та довіри до Бога. Обом старцям Бог обіцяв і говорив неймовірні речі, але від обох вимагав цілковитої довіри – іти й чинити те, що Він хоче, усе решта Бог зробить сам. У цьому відчитується певна іронія – Всемогутній Бог запрошує слабку людину до співпраці заради майбутнього людства. Зрозуміло, що все робить Бог, але й людина повинна спромогтися на посильний внесок. Господь відкривається Мойсеєві як Той, Хто Є (Вих 3:14), і починається грандіозна історія.

«Вагаючись, 80-річний Мойсей (Вих 7:7) береться до неможливого завдання, яке успішно завершується, бо ним провадить Господь. Тріумф приходить через вияв Божої сили над фальшивими божками / ідолами Єгипту: через 10 кар Господь показує вищість над фальшивими поганськими божками, зокрема деякими улюбленими ідолами Єгипту (7:5; 8:10, 22; 9:14, 29; 10:2; 12:12). Господь дуже чітко демонструє: те, чому поклонялися єгиптяни, − це не більше ніж звичайні стихії, повністю підвладні Йому. До того ж, окремі кари − явне покарання єгиптян за їхні провини супроти Ізраїлю. Вода Нілу перетворюється на кров – у цій річці було наказано топити ізраїльських дітей (7:20), і Кхнум (податель Нілу) нічого не може зробити; жаби є повсюди (8:6), і Хекет (богиня з головою жаби) не просто безсила – ці тварини гниють великими купами, і в цьому виявляється сильна іронія щодо примітивізму вірувань єгиптян. Інші ідоли Єгипту також нездатні нічого вдіяти супроти Божої сили (комарі (8:12) – Хатор, або Нут (богині небес); песі мухи (8:17) – Шу (божок повітря); мор (9:6) – Апіс (божок, подібний до бика); чиряки (9:10) – Секмет (богиня хвороби); град (9:23) – Акер, чи Геб (божки землі); сарана (10:13) – Серапіс (захисник від сарани); темрява (10:22) – Ра (бог сонця); смерть первенців (12:29) – Селкет (захисник життя)). Кульмінацією першої частини книги є Пасха (Вих 12:1–27). Отримавши свободу для Ізраїлю, Мойсей провадить його до гори Синай через Червоне море та пустиню (Вих 13:17–18:27)»[2].

Oratio (молитва)

«Задля горя нужденних і зітхань бідних ось Я встану, каже Господь, Я дам спасіння тому, хто його прагне» (Пс 12:6).

Contemplatio (споглядання)

Уся ця історія сповнюється в житті Ісуса Христа. «Новий Завіт та вся християнська традиція загалом не тільки успадковують кращі аспекти розуміння книги Виходу, характерні для єврейської спільноти, але значно поглиблюють та розширюють значення й горизонти її тлумачення. Ми дивимося на Ісуса як на Пасхальне Ягня й радіємо, що Він звільняє нас не просто від фізичного рабства, а з-під влади гріха й сатани. Ісус − справжній Божий Син, Якого Господь покликав з Єгипту (пор. Мт 2) і в Якому отримуємо справжню свободу та гідність називати себе синами та дочками Небесного Отця. Водночас Ісус − це не просто новий Мойсей, а незрівнянно більший за нього, тому в Нагірній проповіді (Мт 5–7) Він дарує нам нову Тору – Конституцію Божого Царства, яка зобов’язує нас до нової праведності (Мт 5:20) і дає змогу вже тут, на землі, будувати підвалини Божого Царства, які мають вічні основи й непідвладні жодним людським руйнуванням (пор. Мт 7:24–29). І насамкінець, якщо Мойсей був Боговидцем, то Ісус є Тим, Кого Мойсей разом з Іллею споглядають на горі Преображення (пор. Мт 17:1–8)»[3].


[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 127.

[2] Ю. Щурко. Книга Виходу: вступ. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т. 2: П’ятикнижжя та історичні книги). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2017, С. 82–83.

[3] Там само. – С. 85.

4 коментарі до “Велика середа. Неймовірний план Бога (Вих 2:11–22)”

  1. Людмила Сердюкова-Андрияшевская

    Несказанно рада, що підписалася на Закон Божий! За два дні дізналася більш, ніж за все своє життя, Дякую щиро, від Душі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.