Велика середа. Божа стратегія для нашого життя (Мт 24:36−26:2)

Час прочитання: 12 хвилин

Lectio (читання)

«“А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець. 37. Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого. 38. Бо як за днів перед потопом, їли й пили, женилися та віддавались аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, 39. і ніхто не знав нічого, аж поки не прийшов потоп і забрав усіх, – так буде й прихід Сина Чоловічого. 40. Тоді з двох, що будуть у полі, одного візьмуть, другий залишиться. 41. Дві молотимуть на жорнах: одну візьмуть, друга залишиться. 42. Чувайте, отже, бо не знаєте, якого дня Господь ваш прийде. 43. Знайте те, що коли б господар відав, у яку сторожу прийде злодій, пильнував би він і не дав би підкопати свого дому. 44. Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте. 45. Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно? 46. Щасливий той слуга, як його пан, повернувшися, знайде його при роботі. 47. Істинно кажу вам, що він поставить його над усім своїм маєтком. 48. Коли ж той злий слуга скаже у своєму серці: Мій пан бариться, – 49. та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями, – 50. то прийде пан того слуги за дня, якого він не сподівається, і за години, якої він не знає, 51. та й розітне його надвоє і долю його з лицемірами покладе. Там буде плач і скрегіт зубів”. 25:1. “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2. П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3. Нерозумні взяли із собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4. Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. 6. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! 7. Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. 8. А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. 9. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. 10. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. 11. Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! 12. А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. 13. Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години. 14. І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. 15. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав. 16. Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. 17. Так само і той, що взяв два, також: придбав два других. 18. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого. 19. По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. 20. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п’ять талантів, – ось я придбав других п’ять талантів. 21. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. 22. Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. 23. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. 24. Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. 25. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє. 26. Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго і лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. 27. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. 28. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. 29. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. 30. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. 31. Як же прийде Син Чоловічий у Своїй славі, й ангели всі з Ним, тоді Він сяде на престолі Своєї слави. 32. І зберуться перед Ним усі народи, і Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч Себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч Нього: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; 36. нагий, і ви Мене одягли; хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене. 37. Тоді озвуться праведні до Нього: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спраглим і напоїли? 38. Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили Тебе недужим чи в тюрмі і прийшли до Тебе? 40. А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам Його; 42. бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви Мене не прийняли; нагим, і ви Мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до Мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і Тобі не послужили? 45. А Він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших – Мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне”. 26:1. Як же Ісус скінчив усі ці слова, сказав до Своїх учнів: 2. Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Чоловічий буде виданий на розп’яття”».

Коментар до тексту

На завершення Своєї апокаліптичної промови, яка займає усю 24-ту главу Євангелія від Матея, Ісус заохочує апостолів бути завжди готовими, тобто постійно чувати, оскільки ніхто не знає, коли точно станеться Парусія – Його Другий прихід у славі. Розповівши у Мт 24 про переслідування християн, війни та катаклізми, які відбуватимуться у світі до Його повернення, Ісус не хоче, щоб вони постійно зітхали над усіма лихами, які діятимуться навколо. Учні вже тепер повинні знати, що усе це буде, щоб потім не дивуватися і не лякатися, ніби Він їм про це не говорив. Однак їхні зусилля повинні бути спрямовані в інше річище. Ці зусилля, властиво, і демонструватимуть їхнє чування, яке аж ніяк не має бути бездіяльним очікуванням та нудьгуванням. Три притчі у Мт 25 дуже виразно пояснюють, якою повинна бути християнська поведінка в активному очікуванні Христа. Першою Ісус розповідає притчу про пʼять мудрих і пʼять немудрих дів (Мт 25:1−13), у якій навчає, що ми завжди повинні пильнувати, щоб нам не забракло світла (чи духовної олії) у нашому житті – це може бути діяльна любов, милосердя і т. д. Другою притчею про таланти (Мт 25:14−30) Ісус пояснює, як примножувати світло у нашому серці, як постійно наповнювати його духовною олією, – потрібно служити ближнім тим даром, який маємо, бо тільки у служінні іншим розвиваємо свою особистість. У третій притчі (Мт 25:31−46) Ісус дуже просто пояснює, хто саме потребує нашого служіння. 

Meditatio (розважання)

«Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Чоловічий буде виданий на розп’яття». Найважливіша подія Старого Завіту − це Вихід з Єгипту, який відбувається у контексті святкування свята Пасхи (Вих 12−14): під час переходу ангела-месника через Єгипет одвірки дверей ізраїльтян були помазані кров’ю жертовного ягняти (яке потім спечене споживали за трапезою), і тому ангел пройшов повз їхні будинки, а вони, вийшовши з Єгипту, перейшли через Червоне море, немов по суші. Це був перехід від рабства до свободи, від життя у безнадії до життя, гідного Божих синів і дочок. Вийшовши з Єгипту, Ізраїль укладає з Богом Союз на горі Синай і отримує Закон – Божі Заповіді, які мають стати дорогою його життя (Вих 19−20). Усе це уможливило подальший поступовий духовний розвиток народу Ізраїлю, який, усвідомлюючи свою гідність як людей, створених на Божий образ, міг зростати у святості, жити життям, для якого була створена людина.

Проте з часом виявилося, що Ізраїль знає Закон, Божий задум стосовно світу і людини, але не має сили його виконувати. Дуже гарно про це висловився св. Павло: «Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю… Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені… Я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. 24. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? 25. Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» (Рим 7: 15, 20, 23-25).

Павло – навернений равин, який став великим апостолом, знає, у чому полягає абсолютна перевага Ісуса Христа і його Пасхи, – Ісус звільняє нас не тільки від фізичного рабства, але від гріха і смерті, які є наслідком порушення Божого Закону – Божого порядку. Пасха, про яку згадує Ісус у сьогоднішньому Євангелії, – це нова Трапеза Союзу у Крові Христа, яка сповниться через Його Страсті і Воскресіння. Завдяки цій остаточній Пасці, через єдність із Христом померлим і Воскреслим, ми постійно отримуватимемо благодать нового життя. Ця Божа благодать підтримує у нас світло любові, і завдяки їй ми можемо розвивати наші таланти у служінні усім потребуючим навколо.

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за все…

Contemplatio (споглядання)

Господь пропонує нам універсальну стратегію розвитку особистості та вирішення усіх проблем людства водночас. Ця стратегія описана у сьогоднішньому Євангелії: перший крок − це усвідомлення потреби чування, щоб жити; другий − усвідомлення потреби світла і духовної олії, щоб бути людиною, щоб жити; третій − усвідомлення потреби служіння ближнім тим даром (талантом), який ми отримали від Бога, – так ми примножуємо духовну олію і реалізуємо себе в житті; четвертий – тих, кому маємо служити, шукати не потрібно – вони завжди поруч із нами. І вкінці найважливіше – щоб ці чотири кроки працювали, потрібен п’ятий – єдність із Христом, у якому отримаємо силу і благодать для реалізації нашої стратегії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *