Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (Лк 10:38–42; 11:27–28)

Lectio (читання)

«Коли ж вони були в дорозі, Він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на імʼя, прийняла Його в хату. 39. Була ж у неї сестра, що звалася Марія, ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла”. 41. Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї” (…) 11:27. Коли Він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до Нього: “Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили”. 28. А Він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають”».

Коментар до тексту

Підставою для святкування празника Успення Пресвятої Богородиці стала традиція Церкви, яка сягає апостольських часів та засвідчує, що коли Пречиста Діва Марія закінчила Своє земне життя, Ісус Христос забрав на небо Її тіло й душу. Свято має подвійний зміст: природний смуток поєднується з радісною впевненістю, що після Воскресіння Ісуса смерть не має остаточної влади над людиною. Церковнословʼянська назва «Успення» − «Сон» указує на пробудження і славу, які настануть після нього.

У сам день празника Церква, розважаючи над значенням цієї події, читає два короткі уривки з Євангелія від Луки: розповідь про перебування Ісуса в домі Марти й Марії (10:38–42), сестер Лазаря, якого Він воскресив (пор. Йо 11), та слова, які передають короткий діалог між Ісусом та жінкою з натовпу в часі Його дискусії з фарисеями (11:27–28). Ці два уривки обʼєднані темами учнівства, слухання та виконання Божого Слова.

Марія, сестра Лазаря та Марти, сидить біля ніг Ісуса так само, як колись Павло сидів біля ніг Гамалиїла (Ді 22:3), щоб слухати й навчатися, – це постава учениці. Вона вчиться, щоб пізніше стати проповідницею Божого Царства. До жінки з натовпу, яка захоплюється навчанням Ісуса й вигукує похвалу на честь Його Матері, Ісус каже, що коли Боже Слово діє, потрібні не так овації, як послух йому та виконання.

У Пречистій Діві Марії поєднані ці дві ознаки, представлені в розповідях про Марію, сестру Марти, та невідому жінку, – Вона слухала Слово і зберігала Його у Своєму серці (пор. Лк 2:19, 51). За це Її вважають найкращою Ученицею Господа, тобто Тією, через життя Якої Боже Царство явилося на землі в особі Ісуса.

Meditatio (розважання)

«Справді ж блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають». Слухати і зберігати Слово Боже означає відкриватися на Божу волю та нею жити. Інакше кажучи, слухати і зберігати Слово означає жити повноцінним життям − життям, для якого ми насправді створені. Святий Павло стверджує: «Бо ми Його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф 2:10).

Бог створив людину, щоб вона розділила з Ним Його життя та реалізувала Його мудре і справедливе правління в цьому світі. Він створив світ і людину Своїм Словом (Пс 32:6), підтримує світ і людину Своїм Словом (Євр 1:3), а в кінці життя буде судити за ставлення до Його Слова (Йо 12:48). Через гріхопадіння людина втратила розуміння Божих задумів, тому Господь відкриває їй сенс життя у Своєму Слові. З огляду на це заглиблення у Слово означає заглиблення в Божий план для світу, заглиблення у спасіння та початок нового життя, у якому ми стаємо співучасниками Божих задумів.

Щоденно роздумуючи над Словом, вслухаючись у Нього на сторінках Писання, ми поступово відкриваємо свої духовні очі і здобуваємо мудрість, яка походить від Бога і дає цілісне розуміння життя – життя як таїнства, яке має свій початок, але не має кінця, бо як Божий дар має вічний вимір. Боже Слово очищує нас від усього тлінного, несуттєвого, минущого. Слово змінює нашу мову, пріоритети, цінності – змінює нас самих, наше життя і починає впливати на оточення. Дати належне місце Божому Слову в нашому серці означає поставити Бога на перше місце, щоб усе інше, за словами св. Августина, стало на свої місця. Найпромовистішим прикладом того, як відкритість на Слово та послух Слову можуть уже в цьому житті дозволити вічному преображувати туземне, є завершення життя Пресвятої Богородиці, Яка в таїнственний спосіб просто заснула, а потім силою Слова, Яке через Неї сталося тілом, була з душею і тілом взята до неба. Її життя є свідченням того, як Слово діє в житті тих, які тісно пов’язані з ним та ним живуть.

Oratio (молитва)

Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між женами і благословенний Плід утроби Твоєї, бо Ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

Contemplatio (споглядання)

Тексти, які творять читання Євангелія празника Успення (10:38–42 та 11:27–28), наголошують, що справжні учні Ісуса – ті, погляд яких постійно звернений до Нього, щоб слухати й виконувати Його Слово. Беручи до уваги життя Пречистої Діви Марії (постійно задивлене на Господа та сповнене віри, надії і любови) та Її відповідь віри на Боже Слово, Церква називає Богородицю найкращою ученицею Господа і вчиться від Неї слухати й відповідати на це Слово, щоб, як і Вона, стати храмом Святого Духа (пор. 1 Кор 3:16–17).