Тиждень загальниці. Середа. Певність Божого Слова (Мк 13:24−31)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, 25. зорі спадуть з неба й сили небесні стрясуться. 26. І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою і славою. 27. Тоді Він пошле ангелів і збере Своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. 28. Від смоковниці навчіться притчі: коли віття її стає мʼяким і пускає листя, знаєте, що близько літо. 29. Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що близько, під дверима! 30. Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки все це не здійсниться. 31. Небо й земля пройдуть, слова ж Мої не пройдуть».

Коментар до тексту

Цей уривок − частина т. зв. Апокаліптичної промови Ісуса (пор. Мт 24; Лк 21) напередодні Страстей та Воскресіння (Мр 14–16). Розповівши учням про майбутнє зруйнування Храму (це сталося 70 р.), переслідування християн та різноманітні катаклізми, які відбуватимуться в історії аж до Його Парусії (Другого славного приходу), Господь у цьому уривку говорить про саму Парусію, кінець цього віку та обставини, що їх супроводжуватимуть. Прихід Христа буде настільки вражаючим, що йому передуватимуть незвичні космічні явища, описуючи їх, Марко послуговується численними мотивами з мови пророків Старого Завіту (Йоіл 2:30–31; Єз 32:7–8). Повернення Господа у славі стане завершенням сучасної історії, тобто цього віку, і відбуватиметься в супроводі ангельських сил, як про це пророкував Даниїл (7:13). Ісус хоче, щоб Його апостоли були впевнені в Його поверненні й неминучому суді над усім нечестивим. Для цього в Євангелії від Марка вкотре вжито образ смоковниці (вв. 28–31; пор. Мр 11:12–14, 20–25): як листя цього дерева вказує на зміну пори року, так і космічні знаки вказуватимуть на близьке закінчення цього віку й повернення Христа.

Meditatio (розважання)

«Небо й земля пройдуть, слова ж Мої не пройдуть». Сучасники Ісуса, зокрема Його учні, згідно з усталеними в тому часі уявленнями не могли розрізнити факт і подію зруйнування Храму від кінця цього світу. Між цими подіями і справді існує звʼязок, позаяк ця страшна катастрофа слугує прообразом кінця світу. Крім того, з приходом Ісуса, головно через Його Страсті та Воскресіння, таки почалися останні часи, які завершаться, тобто знайдуть своє сповнення, у Його славній Парусії.

У Мр 13 Господь пояснив апостолам, що зруйнування Храму супроводжуватимуть певні знаки, але це станеться зовсім скоро – з історії знаємо, що ця трагедія трапилася вже 70 р. Проте після цього світ не став спокійнішим. Як і заповідав Господь, Його учнів не тільки ніхто не чекав із розпростертими руками (пор. Мт 10), але впродовж історії вони постійно зазнавали і продовжують зазнавати гонінь та переслідувань. Усе, що сказав Господь, повинно сповнитися. Ми б хотіли, щоб усе було інакше, легше, простіше, безпечніше, але видається, що так само, як людина не може прийти у світ без болів вагітности й пологів, так і новий світ, який формується через проповідь Євангелія, має свої болі народження до нового життя.

У Євангелії від Матея наявні два вкрай важливі уривки, які вказують на повноту влади Ісуса, істинність Його слів та заохочують нас довірити своє життя Йому та Його Слову: «Усе передане Мені Моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28. Прийдіть до Мене, усі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо-бо Моє любе й тягар Мій легкий» (Мт 11:27–30); «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа, 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18–20).

Світ і події в ньому часто лякають і породжують тривогу. Ісус, натомість, дарує мир і впевненість. Він − Альфа і Омега, Початок і Кінець (Од 1:8; 21:6; 22:13). Бог не тільки Творець, а й Відкупитель і Спаситель світу (Од 4–5). Тільки Він ставить останню крапку в історії. Усе, що сьогодні страшне й загрозливе, згодом піде в небуття. Залишиться тільки те, що має вічний вимір, святе, Боже.

Oratio (молитва)

Господи Ісусе Христе, хай Твоє Слово буде світлом мого життя…

Contemplatio (споглядання)

Боже Слово − правдиве, певне та вірне. Цим Словом Бог створив світ (Пс 32:6), підтримує світ (Євр 1:3) і судитиме світ (Йо 12:48). У час непевности і тривог, випробувань і сумнівів украй важливо знаходити час для заглиблення в Боже Слово, бо в Ньому знайдемо не тільки відповіді на найважливіші питання нашого життя, а й силу відважно йти цим життям у вірі, надії та любові. Бог хоче, щоб ми наповнювали свої серця тільки чимось певним, тривким, життєдайним – тим, що ніколи від нас не відніметься і спрямує на дорогу справжнього життя. Тим, Хто потребує місця в нашому серці, щоб у ньому запанував мир, є Христос − Воплочене Боже Слово (Йо 1:1, 14), живе й діяльне (Євр 4:12), Яке може постійно нас оживляти і спрямовувати до діяльности, наповненої змістом і вічною вартістю.

1 коментар до “Тиждень загальниці. Середа. Певність Божого Слова (Мк 13:24−31)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.