Тиждень м’ясопусний. Субота заупокійна. Радісна надія (1 Сол 4:13–17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, щоб ви не сумували як інші, що не мають надії. 14. Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з Ним. 15. Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, не випередимо тих, що поснули. 16. Бо Сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди».

Коментар до тексту

У Першому посланні до Солунян св. Павло дає відповідь на два питання, які хвилювали вірних молодої християнської спільноти в Солуні: коли прийде Христос (на це запитання апостол відповідає у 1 Сол 5:1–2) і що буде з тими, які вже померли, але не дочекалися Його приходу. Солуняни переживали, що їхні брати і сестри у Христі, які вже упокоїлися, а також ті, які ще можуть померти, пропустять сам Христовий прихід – Парусію − і славне майбутнє нового віку, який має настати разом із Парусією. Отож цей уривок є відповіддю стосовно долі всіх померлих християн. У ньому апостол Павло запевняє солунян, що всі віруючі воскреснуть, щоб спільно з тими, які ще житимуть, вийти назустріч Христові, а відтак перебуватимуть із Господом завжди. І щобільше, ті, які ще житимуть, не випередять померлих: спочатку воскреснуть померлі, а потім ті, які житимуть у той час, приєднаються до них, і вже разом вийдуть назустріч Господеві.

Meditatio (розважання)

«Бо Сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві, і так будемо з Господом завжди». Тут Павло говорить про те, що станеться з двома групами людей у часі Парусії (Другого приходу у славі) Ісуса Христа. Найперше воскреснуть ті, які на час приходу Ісуса вже будуть мертві. Пізніше ті, які тоді житимуть, будуть разом з воскреслими християнами «вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві», тобто будуть перемінені. Цю ж думку апостол висловлює і в інших своїх посланнях: «Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося, 52. раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося» (1 Кор 15:51–52); «Тому в ньому й зітхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло, 3. якщо будемо ще вдягнені, а не нагі. 4. Доки ми в цім наметі, стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям» (2 Кор 5:2–4).

Грецьке поняття «ἁρπάζω/ harpadzo», яке ми перекладаємо як «вхоплені», а в латинському перекладі Святого Письма (Вульгаті) воно звучить як «rapiemur», згодом започаткувало цілий напрямок богословської думки в деяких неопротестанських церквах, відомий як «rapture theology». Його представники вважають, що в цьому тексті йдеться про те, що вірні в такий спосіб будуть «вхоплені» на небо, щоб уникнути різних скорбот та лихоліть у цьому світі (пор. Мт 24:40–41; Лк 17:34–35). Проте така думка помилкова, бо тут насправді сказано про переміну, а не втечу від цього світу, який у часі Парусії буде повністю перемінений (пор. 2 Пт 3:10–13; Од 21:1).

Інший термін, вжитий у в. 17, ще більше прояснює цю тему. Cв. Павло каже, що «ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві». Тут мається на увазі, що ті, які воскреснуть разом із переміненими особами, по суті, вийдуть назустріч Господеві. У фразі «εἰς ἀπάντησιν τοῦ κυρίου / eis apantesin tou kuriou / назустріч Господеві» вжито поняття «ἀπάντησιν / apantesin», яке означає зустріч важливої особи, яка прибуває до міста. За греко-римськими звичаями, громадяни виходили за місто, щоб зустріти якусь видатну, часто офіційну особу й поверталися разом назад для святкування. Отже, у цьому тексті мовиться про те, що воскреслі та перемінені християни в часі Парусії Христа, Який прийде з неба на землю, вийдуть Йому назустріч, щоб потім із Ним царювати тут, на землі, яка знову поєднається з небом. Це буде своєрідний момент, який книга Одкровення зображує як шлюб неба і землі (Од 21:1–3, 9–11). Тоді вірні нарешті зацарюють із Христом − «і так будемо з Господом завжди».

Oratio (молитва)

«Жду на Господа, душа моя жде, і я надіюся на Його Слово» (Пс 130:5).

Contemplatio (споглядання)

Християни не є нігілістами, але реалістами й оптимістами. У світлі Божого Слова, очима віри ми намагаємося дивитися на речі не тільки такими, якими вони є, але й такими, якими вони мають бути згідно з Божим планом. Саме цю нову реальність, яку Бог приготував для всіх людей (пор. 1 Кор 2:9) і яку ми вже частково засмакували в нашому досвіді Христа, ми очікуємо в радісній надії.