Тиждень м’ясопусний. П’ятниця. Уникайте єдності з фальшивими вчителями (2 Йо 1:1–13)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Старший – вибраній пані та її дітям, що їх я люблю у правді, і не лиш я один, а й усі ті, що пізнали правду, 2. задля правди, що перебуває в нас і буде повік із нами. 3. Нехай з нами буде благодать, милосердя і мир від Бога Отця та від Ісуса Христа, Отцевого Сина, у правді та в любові. 4. Я зрадів вельми, що знайшов між дітьми твоїми таких, які живуть у правді за заповіддю, яку ми від Отця прийняли. 5. І тепер прошу тебе, пані, не щоб я нову заповідь тобі писав, а ту, що маємо від початку: любімо одні одних! 6. Любов же в тому, щоб жити за Його заповідями. А заповідь ця, як ви то чули від початку: щоб ви в любові жили. 7. Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, Який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист. 8. Зважайте ж на себе, щоб не втратити те, що ми заробили, а прийняти повну нагороду. 9. Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має. 10. Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11. Бо хто його вітає, той бере участь у його лихих учинках. 12. Чимало мав я до вас писати, та не хотів на папері й чорнилом, але надіюсь прийти до вас і усно з вами поговорити, щоб радість ваша була повна. 13. Вітають тебе діти сестри твоєї вибраної».

Коментар до тексту[1]

Цей текст містить ціле Друге соборне послання Йоана, яке слугує вступом до Першого соборного послання Йоана. Існує думка, що всі три листи Йоана були послані через Димитрія місцевому християнському провідникові Гаєві (3 Йо), який зберігав вірність «Старцеві» (термін має різні значення в Новому Завіті, одне з них означує єпископа або особу, яка належала до 12-ти апостолів) серед дискусій, які поділили спільноту Йоана на ворожі фракції. Вислів «вибрана пані» вказує на одну з місцевих Церков Малої Азії. Коротко повторюючи основні думки з 1 Йо, автор просить не виявляти гостинності лжевчителям, бо це сприятиме зростанню блудів (вв. 7–11). Хоча це послання дуже коротке, воно має всі елементи повноцінного листа: вступну формулу (вв. 1–3), основна частину (вв. 4–12), перехідне висловлення радості (в. 4), основну думку (вв. 5–12), заключну формулу (в. 13). У цьому листі чітко виражено символи Йоанового християнства: «правда» (вв. 1–3) та «живуть у правді» (в. 4); «нова заповідь… що маємо від початку: любімо одні одних!» (в. 5); «любов же в тому, щоб жити за Його заповідями» (в. 6); створення спільної радості – ознака братерства (в. 12). Ці тексти стають зрозуміліші, якщо їх читати у світлі (або разом) 1 Йоана. Виразною відмінністю 2 Йо є його призначення. У 3 Йо 9 Старший згадує: «Я писав до Церкви» – можливо, йдеться про 1 Йо, у якому вміщено настанови для залишку вірної спільноти. Тоді 2 Йо − це вступний лист, який потрібно прочитати перед 1 Йо для того, щоб ідентифікувати автора, закцентувати на основному вченні та запропонувати деякі практичні дії, які спільнота повинна виконувати. Можна сказати, що два листи – 1 Йо та 2 Йо − це відповідь на кризу, про яку йдеться в 3 Йо.

Meditatio (розважання)

«Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте». Насамперед треба взяти до уваги, що цей лист наголошує на чіткій відмінності між тими, які живуть у правді (в. 4), та спокусниками, що не визнають Ісуса Христа, Який прийшов у тілі (в. 7). За навчанням Йоана, «перебувати у правді» (мати / знати істину) означає жити правдою, яка вимагає чітких етичних норм. Тому в 1 Йо 3:4–18 апостол Йоан розвиває чи не найсильніший контраст між життям (дорогою) світу, яким керує диявол (4:8; 5:19), та життям (дорогою), яке Бог обʼявив через Ісуса Христа.

З 1 Йо дізнаємося, що спокусники-лжевчителі, які вважали себе більш авангардними, відокремилися від інших християн і створили окрему секту (1 Йо 2:19), віру якої складала теософська суміш із гностичної філософії та християнства. Лжевчителі мислили, що Христос не мав фізичного тіла, але був як привид Бога на землі (1 Йо 2:22; 4:2–3, 15). На їхню думку, Христос мав тіло, але Він не тільки не терпів на Хресті, а й узагалі не був там присутній: оточенню тільки здавалося, що Його розпинають. Окрім того, ці єретики вихвалялися своїм богоспілкуванням і богопізнанням, а самі ходили в темряві, не дотримувалися заповідей (1 Йо 1:6; 2:4) і не бачили своєї гріховності (1:8, 10; 3:4−6) − заперечуючи значення діл, які вчинив Син Божий після втілення, вони заперечували і значення того, що самі робили у плоті.

Криза була настільки глибока, що Старший (апостол Йоан) закликає до екстраординарної практики екскомуніки – вилучення зі спільноти. Апостол був переконаний, що єретикам потрібно відмовити у братньому спілкуванні та гостинності, бо хто чинить інакше, той бере участь у їхніх ділах: «Якщо хтось до вас приходить і цього вчення не приносить, того до хати не приймайте і не вітайте. 11. Бо хто його вітає, той бере участь у його лихих учинках (вв. 10–11).

Oratio (молитва)

«Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть Завіт Його і свідоцтва» (Пс 25:10).

Contemplatio (споглядання)

У 2 Йо, ймовірно, малися на увазі не проповідники, які ходили від хати до хати, а ті, які збиралися прийти в якусь домашню Церкву (Рим 16:5; 1 Кор 16:19; Флм 2; Кол 4:15), щоб там проповідувати й навчати. Погляд, згідно з яким таких людей належить приборкувати й не дозволяти їм сіяти лжевчення або вчити неналежної поведінки, відображений також у Мт 18:17; 1 Кор 5:3−5; Тит 3:10–11; Од 2:2. У певному сенсі таке ставлення можна звести до ідеалу, який встановив Ісус: «Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого Я пошлю, той Мене приймає, а хто Мене приймає – приймає Того, Який послав Мене» (Йо 13:20). Ми повинні розуміти, що коли іншим людям наносять безсумнівну шкоду, навіть милосердя має межі. Та все ж треба бути обережним, щоб неприйняття єретичного вчення не перетворилося в таку боротьбу з єресями, де ми вже не бачимо самих єретиків як людей, тому що випадки, коли християни в «ім’я істини» переслідували інших людей, завжди приносили значно більшу шкоду самому ж християнству.


[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання основані на: B. M. Metzger. The New Testament. Its Background, Growth, and Content. Third Edition. Abingdon Press Nashville 2003, P. 295–299; R. E. Brown. An Introduction to the New Testament. New York: Doubleday 1997, P. 395–399; L. T. Johnson, T. C. Penner. The writings of the New Testament: An interpretation (Rev. ed.) Minneapolis: Fortress Press 1999, P. 559–565.

2 коментарі до “Тиждень м’ясопусний. П’ятниця. Уникайте єдності з фальшивими вчителями (2 Йо 1:1–13)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.