Lectio (читання)
«Ми ж говоримо про мудрість між досконалими – не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають, 7. але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розіп’яли б Господа Слави, 9. але, як написано: “Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять”».
Коментар до тексту
У цьому уривку св. Павло пояснює коринтянам, що для пізнання Божої мудрості потрібна благодать Святого Духа, позаяк речі Божественного порядку неможливо осягнути тільки зусиллями людського розуму. Божу мудрість можуть пізнати «досконалі», тобто ті люди, які живуть вірою й у всьому покладаються на Бога. Проте тут не йдеться про якусь привілейовану групу, адже всі охрещені покликані до пізнання Божого Сина (Еф 4:11–16). Божа мудрість чужа для світу й тих, які живуть за логікою князя цього світу (Лк 4:6; Йо 12:31; Еф 2:2). Під «Божою мудрістю в тайні, яка є закритою», Павло має на увазі Божий план спасіння, який стосується всіх людей (Еф 3:6–8) та всього творіння (Еф 1:10). Цю тайну спасіння Бог об’явив в Ісусі Христі (Рим 16:25–26; Еф 1:8–10; 3:3–7; Кол 1:26–27), і ми частково можемо пізнати її в цьому світі, але повноту знання отримаємо тоді, коли настане Нове Небо й Нова Земля, тобто відбудеться повне оновлення всього творіння[1].
Meditatio (розважання)
«Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять», − тут св. Павло цитує пророка Ісаю: «Коли Ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались 3. і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім Тебе, що стільки вчинив би тим, що на Нього уповають» (Іс 64:3–4). А ще Ісая каже: «Так многота народів буде на Нього дивуватись, царі затулять рота свого, бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули» (Іс 52:15); «Бо ось Я творю Нове Небо й Нову Землю, і те, що було перше, не буде згадуватися більше, ані спадати на думку» (Іс 65:17).
Усі три наведені цитати говорять про Божий задум відновити Вселенну, тобто йдеться про Нове Небо й Нову Землю. Цей задум звершився у Воплоченні, Страстях та Воскресінні Ісуса Христа, а його остаточна повнота настане в часі Другого славного приходу Ісуса – Парусії. І Божий задум, і вражаючий спосіб його реалізації, і остаточне сповнення Божого плану спасіння − усе це є свідченням Божої любови, яку людський розум просто не може осягнути. Та найважливіше, що ніхто й ніщо не може завадити Богові любити нас, окрім нас самих. Святий Павло пише: «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39. ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8:38–39).
Бог не описує того, що нам приготував, бо наш розум нездатний це осягнути. Проте ми настільки цінні та дорогі для Нього, що заради нас Він не тільки став людиною, але й переніс приниження та страшні страждання аж до смерти на хресті, щоб, воскреснувши на третій день, простелити нам дорогу до життя, для якого ми були сотворені. Усі Божі вчинки перевершують наше розуміння, але вони продиктовані любов’ю, яка має вічний характер, любов’ю, на яку здатний тільки Бог − Джерело всякої любови. Щоб зрозуміти Божий задум, тобто Його любов, потрібно відповісти нашою любов’ю на Його любов, потрібно просто любити…
Oratio (молитва)
«Благословлю Господа повсякчасно, завжди хвала Його в устах у мене» (Пс 34:2).
Contemplatio (споглядання)
Коли ми говоримо чи думаємо про християнство, то першими асоціаціями повинні бути любов, віра і надія. Коли таких асоціацій не виникає, ми або думаємо про щось інше, або не зрозуміли й не досвідчили, чим є християнство на практиці, або ж ніколи не зустрічали справжніх християн. Християнство торкається усіх сфер нашого життя. Проте найважливіше в ньому − віра, надія і любов. Саме ці таїнства допомагають нам зрозуміти, ким є ми, Ким є Бог, що не так в цьому світі, який вихід з цього, у якому часі ми живемо, яке наше майбутнє? Та найважливішою з Божого й нашого боку є любов, бо ж усе найважливіше – завжди про любов.
[1] The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Corinthians. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 40.
Це вже останній урок?
Дуже дякую вам отче