Lectio (читання)
«Хіба Мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос? 2. На верху горбів при дорозі, | стає Вона й на розпуттях. 3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході у двері Вона голосно гукає: 4. “Це вас Я кличу, люди; | до синів людських Мій голос. 5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь! 6. Слухайте, бо Я про важливе говоритиму, | і з уст Моїх вийдуть слова правдиві. 7. Уста Мої виповідають правду, | і зло Моїм устам огидне. 8. Усі слова уст Моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. 9. Усі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання. 10. Прийміть Мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне, 11. бо Мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з Нею. 12. Я Мудрість, з обачністю Я перебуваю; | Я посідаю знання розважливе. 13. Страх Господній − то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі Я ненавиджу 14. У Мене рада й помисл; | Я – розум, у Мене сила. 15. Мною царі царюють | і князі встановляють право. 16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю. 17. Я люблю тих, які Мене люблять; | хто шукає Мене пильно, той знаходить. 18. Багатство й слава в Мене, | постійні блага й справедливість. 19. Плоди Мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток Мій – над срібло добірне. 20. Я ходжу путями правди, | стежками права, 21. щоб дати блага тим, які Мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці”».
Коментар до тексту
У цій главі Мудрість персоніфікована – вона уособлюється в образі жінки, яка закликає людство прислухатися до її голосу (вв. 1–5; пор. Прип 1:20–33). Мудрість описує Свою мову як дуже важливу та правдиву (вв. 6–11). Розвиваючи цю тему, Вона вказує на те, наскільки Її мова контрастує з гордістю, злом та обманством (вв. 12–14), і пояснює Свою користь для правителів (вв. 15–21). Треба розуміти, що хоча єврейське поняття «חָכְמָה / hokma / мудрість» граматично належить до жіночого роду, тут не йдеться про жіночий рід у фізичному сенсі (це стосується й поняття «תּוֹרָה / tora / закон», яке також граматично належить до жіночого роду). Беручи до уваги богослов’я й термінологію цього поняття в Біблії, можна дійти до двох найважливіших висновків: або Мудрість є просто літературною персоніфікацією, і тоді не йдеться про якесь реальне буття, яке допомагало Богові як Його представник у творінні (Прип 8:22–31), або ж Мудрість є Божественною особою, рівною Богові, але відмінною від Нього. Ця остання думка, яка осмислює Мудрість у категоріях божественності, має паралелі в новозавітних описах взаємин Ісуса з Богом Отцем. Деякі автори Нового Завіту навіть послуговуються мовою Мудрості, щоб говорити про Ісуса (Йо 1:1; 1 Кор 1:30)[1].
Meditatio (розважання)
«Усі слова уст Моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого. 9. Усі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання». Кожен, хто читав Новий Завіт, може сказати ці ж слова Мудрості про Євангеліє. Інколи можемо не розуміти слів Євангелія, іноді його мова для нас навіть трохи чужа чи таємнича, та вона завжди дуже відверта, щира, правдива. Євангеліє ніколи не моралізує. Воно є навчанням Ісуса і водночас свідченням про слова та діяльність Ісуса. Тому Євангеліє завжди зцілює, підносить, дає надію, окрилює, викликає усмішку, знімає тягар, вказує дорогу життя…
У наступному уривку книги Приповідок (Прип 8:22–31) Божа Мудрість зображена як особа та буття – Божественна фігура, Яка допомагає Богові у створенні світу. Тому автори Нового Завіту часто ідентифікують Ісуса з Мудрістю: «Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, 23. ми проповідуємо Христа Розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків, – Христа, Божу Могутність і Божу Мудрість» (1 Кор 1:22–24; пор. також Євр 1:1–3). Слова Ісуса в Євангелії творять нову людину з тієї особи, яка їх приймає.
У гострій промові Ісуса, зверненій до вчителів Закону (Лк 11:46–51), є також дуже вражаючі слова: «Тому й каже Мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких із них уб’ють, а деяких будуть гонити» (Лк 11:49). Цей текст відлунює до іншого тексту зі Старого Завіту – вірша з книги Мудрості: «Хоч і одна, Вона все може; | і, залишившися Сама в Собі, Вона все відновлює; | Вона з роду в рід у святі душі сходить | і робить з них друзів Божих та пророків» (Муд 7:27). Отож з тексту Луки можна виснувати таке: Ісус має на увазі, що Мудрість посилає пророків та апостолів – те, що Старий і Новий Завіти приписують Богові (пор. Іс 6:8; 10:6; Єр 1:7; 1 Кор 1:28). Паралельний уривок у Матея 23:29–36, зокрема вірш 34, ще більше поглиблює слова Ісуса, Який Сам промовляє слова Мудрості: «Тому-то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких із них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете у ваших синагогах і гонитимете з міста в місто» (Мт 23:34).
Oratio (молитва)
«Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119:105).
Contemplatio (споглядання)
Цікаво, що, як і в книзі Приповідок нерозумні особи – дурні, які не слухають Мудрості й не ходять Її дорогами (Прип 1:22–32), так само й у Євангелії противники Ісуса не приймають Його слів, а потім зовсім відкидають дорогу життя (Йо 1:11; 12:48; 14:6). Проте Бог не перестає промовляти до нас через Свою Мудрість та Слово – Ісуса (пор. Од 3:20). Ось чому потрібно знаходити час, щоб вслухатися у Його слова, роздумувати над ними, а відтак відкриватися на справжнє життя від Бога, яке Він дарує нам у Своєму Сині: «І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4:12).
[1] Коментар до тексту та розважання основані на: J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Prov 8:1–21; M. J. Heiser, Personified Wisdom in the Old Testament. Jesus as Wisdom. In J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016.
Дуже дякую
Дякую тобі, Ісусе!!!
Слава Ісусу Христу! Дякую за науку!