Третій тиждень після Пасхи. Четвер. Діяння Святого Духа – джерело радості (Ді 8:26–39)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: Устань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу, вона безлюдна”. 27. І встав він і пішов. Аж ось етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був у Єрусалим на прощу, 28. він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. 29. Сказав Дух до Филипа: Підійди і пристань до цієї колісниці”. 30. Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: Чи розумієш, що читаєш? 31. А він відповів: Та як можу, коли ніхто мене не наставить? І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. 32. Місце ж Писання, що той читав, було це: “Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне, так Він не відкриває рота Свого. 33. У Його приниженні відмовили Йому суд. Рід Його хто може оповісти? Життя-бо Його від землі вирвано”. 34. Озвався скопець і мовить до Филипа: Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого чи про іншого кого? 35. Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. 36. А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: Он вода! Що забороняє мені охреститись? 37. Сказав же Филип: “Коли віриш з усього серця, можна”. Відповідаючи, сказав: “Вірю, що Він є Син Божий”. 38. І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва – Филип та скопець – зійшли у воду, і він охрестив його. 39. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю».

Коментар до тексту

У цьому уривку Лука продовжує описувати поширення Доброї Новини через служіння диякона та благовісника Филипа. Від самого початку християнство стає дорогою життя для людей різних національностей, культур та соціального статусу. Хоча етіопський муж був вельможею і великим чоловіком при дворі цариці Кандаки, зважаючи на те, що був оскоплений, можливо, почувався маргіналізованим (пор. Втор 23:1). Видається, що скопець прийняв юдаїзм, і саме тому, повертаючись із Єрусалима, читав уривок з Іс 53:7–8 у грецькому перекладі Септуагінти. Цей текст містить одне з найважливіших месіанських пророцтв Старого Завіту про Страждаючого Слугу Господнього. Ведений Святим Духом, Филип пояснив цьому мужеві значення пророцтва Ісаї, що спонукало його до глибокого вияву віри в те, що Ісус є Сином Божим, та прийняття Таїнства Хрещення у першій же водоймі, яка трапилася їм на дорозі.

Meditatio (розважання)

«А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю». Занурення у воду в Таїнстві Хрещення означає єдність охрещуваної особи з Розп’ятим і Померлим Христом, тобто смерть «старої людини». Вихід із води вказує на єдність із Христом Воскреслим, а тому символізує народження до нового життя в Бозі (пор. Рим 6). У Хрещенні кожна особа єднається зі Страстями та Воскресінням Христа, які започатковують нове життя в сопричасті з Богом.

Як і у всіх Таїнствах, особлива роль тут відведена Святому Духові. Повна формула Таїнства Хрещення вказує на участь особи в житті Пресвятої Тройці, про що говорить Сам Ісус, посилаючи учнів на проповідь: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт 28:19). Воля Отця – наше добро. Син стає людиною в Ісусі Христі, щоб зробити нас причасниками цього найвищого добра – Божого життя. Усе відбувається завдяки таїнственній дії та благодаті Святого Духа. Саме тому Дух діє і в житті Филипа, і скопця, і в Таїнстві Хрещення. Саме Святий Дух незбагненно діє в історії життя кожної людини, щоб відродити це життя у Бозі.

Відновлене життя, нове життя у Бозі завжди позначене радістю. Скопець був знічений, бо не розумів слів пророка Ісаї. Филип проголошував Добру Новину, але причиною виходу поза Єрусалим було переслідування. Святий Дух покерував їхніми життями так, що один охрестив, а інший був охрещений, тому обоє досвідчили радість, хоча Лука в цьому уривку акцентує увагу на зміні життя та радості скопця. Лука прагне продемонструвати, що результатом проголошення Євангелія є радість. Отже, радість – це ознака життя віруючої особи (Лк 1:14; 24:52; Ді 5:41). Грецьке дієслово «χαίρω / hairo» – дослівно «бути задоволеним, радіти» − вказує на стан радості, щастя, здоров’я, добробуту, процвітання. Прийняти Бога у своє серце означає віднайти справжній смак життя, сенс і радість…

Oratio (молитва)

«Дав Ти моєму серцю радість більшу, ніж радість тих, що їм уродило удозвіль вина й хліба» (Пс 4:8).

Contemplatio (споглядання)

Християни − це люди, у яких живе Святий Дух. Присутність Духа надає життю цілеспрямованості й упорядкованості. Дух провадить нас у духовному рості й так облаштовує наше життя, що воно стає не тільки сповненим сенсу для нас самих, але є благословенням для інших. Така динаміка життя, попри різні виклики, завжди пронизана радістю – тою радістю в Господі, до якої закликає св. Павло: «Радуйтеся завжди в Господі, знову кажу: Радуйтеся!» (Флп 4:4; пор. 3:1).

6 коментарів до “Третій тиждень після Пасхи. Четвер. Діяння Святого Духа – джерело радості (Ді 8:26–39)”

  1. ” …радість – це ознака життя віруючої особи. … Прийняти Бога у своє серце означає віднайти справжній смак життя, сенс і радість…”””❤️😍🙏
    Дуже дякую!

  2. Як часто і в нашому житті діє Дух Святий.Просімо Його наповнювати і вести нас завжди!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *